Олені 33 роки і вона нещодавно розійшлася з другим чоловіком. Точніше один шлюб був офіційним, а другий уже просто цивільним. Ні, вона не навіжена, не скандальна, не нечепура і не ледарка.

Просто так склалося.

— Перший раз я вийшла заміж у 23 роки, за свого ровесника, – розповідає дівчина, – молоді були, амбітні, всі прагнули одне одному показати, хто в домі головний.

Знімали квартиру, потім зʼявилась донька Софія, Олена сильно погладшала, і чоловік, як це буває, став задивлятися на інших дівчат.

— Застукала я його з найкращою подружкою, пробачити такої подвійної зради не змогла, розійшлися. Жити, звісно, важко було, донці два з половиною роки. Мені довелося вийти на роботу. Аліменти колишній чоловік платив крихітні, бабуся наша далеко, намучилась я тоді.

Рук Олена не опустила, працювала, брала підробітки, та ще й вдома заробляла копірайтингом.

У 31 рік Олена вирішила: досить платити за орендоване житло, все одно гроші віддавати, то вже краще іпотеку, ніж чужій тітці. Доньці було вже 6 років, вона рано стала самостійною, тож впряглася Олена в роботу ще завзятіше.

З її хваткою і на життя, і на банківські платежі цілком вистачало. У доньки і в неї самої було все, що потрібно.

Тим паче, що її завзяття і начальство не залишило поза увагою: регулярно отримувала і нові посади, і надбавку до зарплати.

— Через рік після купівлі квартири я й познайомилася зі Славою. У нього за плечима: невдалий шлюб, зрада дружини, восьмирічний син. Він був приїжджий, стали жити на моїй території.

Розписуватися з чоловіком Олена не поспішала. Вважала, що в її віці це вже не потрібно, та й спільної дитини вони зі Славою не планували.

Застерігали її розумні люди від реєстрації шлюбу ще й через те, що в шлюбі квартира іпотечна, хоч і купувала її Олена одна, все одно вважатиметься спільно нажитим майном. А хіба мало що…

— Коли ми жити почали разом, то Слава заробляв дуже добре. Я й зітхнула, нарешті можна буде кинути другу роботу і легше буде жити. Але, мабуть, даремно я на це розраховувала.

Майже всю свою зарплату Слава відсилав колишній дружині, тож у нову сім’ю він приносив якісь копійки.

— Я довго терпіла, не наважувалася з ним поговорити. Думала, що сам помітить, що раз прийшов на все готове, то хоча б на комунальні і харчування він має вносити свою частину.

Слава любив повторювати, що розлучився він із колишньою дружиною, але не із сином, що в хлопчика має бути все найкраще. З одного боку – похвальна позиція, а з іншого?

— Колишня дружина його не працювала жодного дня у своєму житті, як я вважаю, це в її плани не входило. 30 тисяч на місяць їй відправляв колишній чоловік. А мені віддавав решту 10. Я йому кажу: забагато для аліментів, з її боку, значить, теж має бути стільки ж? Це як шикарно треба утримувати хлопчика?

— Вона не працює, виховує сина. Та й куди вона там влаштується? За 12 тисяч? – відповідав чоловік.

А ще й одразу переводив розмову на те, що Олена теж годує і поїть свою доньку, тож вони квити.

— Правильно, я доньку годую, а не колишнього непрацюючого чоловіка! А ще плачу за квартиру, а ще іпотека, а ще харчування та інше господарство!

Через кілька місяців Олена повернулася до своїх підробітків, а потім і до роботи в інтернеті. Слава вносив свої 10 тисяч, а потім і їх перестав давати: на колишній роботі скоротили, а на новій зарплата була істотно меншою. Криза.

— Він почав надсилати синові тисяч по 20 на місяць. А потім якось звернувся і до мене.

— У тебе ж є гроші, відправ за номером картки тисяч 15, я колишній обіцяв, а в мене немає.

Олена обурилася.

— Я працюю на 3-х роботах, виховую доньку, готую, прибираю, мию, подаю тобі, плачу іпотеку та інше, отримую  тисячу аліментів на місяць, а твоїй колишній 15 тисяч не вистачає? У маленькому селищі? Ще не вистачає мені її утримувати!

Чоловік образився до глибини душі. Однак шукати щось більш прибуткове і підробляти він не поспішав. Казав, що дуже втомлюється і по дому за собою навіть чашку не міг помити.

Наступного місяця від зарплати він віддав Олені на господарство рівно 5 тисяч, а під кінець місяця знову попросив додати йому грошей для колишньої дружини.

— Я нічого не відповіла, просто зібрала його речі й урочисто вручила. Не вийшло в нас сім’ї.

Мама, яка приїхала, підтримала доньку сказала, що не було чоловіка і це не чоловік:

— Шикарно жив твій Слава. 10 або 5 тисяч за повне “все включено” на місяць, та ще й побутове, і постільне обслуговування! А ще шикарніше влаштувалася його дружина, шкода, що ти так у мене не вмієш!

Слава кілька разів приходив, пропонував відновити стосунки, лякав, що краще вона собі нікого не знайде: не молода вже, донька як причіп.

— Не знайду і не треба. Так хоча б на себе працюю, а не на чужу тітку!

КІНЕЦЬ.