Розпочати хочеться з того, що я вже досить багато років живу окремо від своїх батьків, маю вже свою власну сім’ю та дітей, проте до цих пір за них хвилююся, не було й дня, щоб я не думала про власних батьків. Мама з татом прожили разом у шлюбі довгих 23 роки, а розлучилися, на жаль, майже 5 років тому.

Мені було дуже складно після того, але приклавши зусилля, я все-таки змирилася з їх розлученням. Я бажаю їм лише добра, тому мене заспокоювала лише одна думка про те, що якщо вони стануть щасливішими, коли будуть жити окремо, то нехай вже й буде так.

Але час показав, що після розлучення їх життя не стало кращим, ніж було, як на мене.

Тато, можливо, і став трішки щасливішим, так як мама завжди в усьому докоряла йому і постійно щось просила. Після розлучення він присвятив весь свій час роботі та догляду за моєю бабусею, власною мамою.

А ось у моєї мами в житті почалася якась суцільна чорна смуга: вона зійшлася з чоловіком, який виявився не дуже доброю людиною, в гріш її не ставить та живе лише за її рахунок.

Не знаю, коли вона з ним познайомилися, але, судячи з усього, саме два роки тому – тоді мати стала відмовляти мені в допомозі з онуками та сказала, що хоче пожити для себе.

Про те, що у мене з’явився вітчим, я дізналася приблизно через пів року після цього – один раз, без попередження, приїхала до мами в гості та побачила вперше там цього незнайомого мені чоловіка.

Він мені ще відразу зовсім не сподобався, адже він не був таким добрим і вихованим, як мій рідний тато: у нього немає постійної хорошої роботи, власного житла та зі своїми дітьми він не спілкується зовсім чомусь.

Мені здається, що мама його привела в свою квартиру просто через те, що не хотіла на старості років залишитися самотньою і вважала, що краще жити з чоловіком, ніж залишатися одній.

Я зовсім не хочу лізти в їх життя, і намагалася максимально відсторонитися від їх відносин, але незабаром після нашого з вітчимом першого знайомства, мама стала постійно скаржитися мені на нього.

Мама стала частіше телефонувати мені та приходити до мене в гості, щоб хоча б просто виговоритися, розповісти все про своє життя: то я дізнаюся так, що він витратив її заощадження на себе, то що він просить її взяти для нього кредит.

Зі слів моєї мами, не проходить жодного тижня, щоб вітчим не говорив про розлучення з нею. Я кожен раз щиро дивуюся її розповідями, адже батько з мами все їх сімейне життя завжди пилинки здував, і я не пам’ятаю жодної їх подібної суперечки, лише там про дрібниці вони лише сперечатися могли.

Я не розумію зовсім, як інтелігентна, розумна і доросла жінка могла сама собі зробити таким життя. Мама зі своїм чоловіком постійно щось не може поділити і мені здається, що без нього вона жила б набагато краще.

Я говорила з мамою не раз, щоб вона розлучилася з ним, адже у неї в житі всього вистачає, є своя квартира, все було б добре і так. Та мама мовчить. А я не розумію одного: якщо її так недобре з ним, то чому вона не розлучається? Що тримає її? Невже таке буває?

Джерело