– А може не треба так поспішати, Галино, з квартирою. Навіщо її зараз купувати? От приїдеш додому назавжди, тоді вже і придбаєте житло, – повчала одна заробітчанка іншу.

Галина не тямилася від щастя, бо всього за три роки їй вдалося назбирати необхідну суму для покупки квартири. А Віктор уже і відповідний варіант підшукав. Ще трохи, і заживуть вони собі щасливо.

Наталка, яка була старшою за Галину, і наслухалася тут в Італії різних історій, намагалася попередити подругу, щоб та помилок не робила, та Галина чомусь подумала, що Наталка їй заздрить.

А Віктору своєму вона вірить. Вони відносно недавно зійшлися. Галина в свої 35 років так і незаміжньою залишилася, а Віктор уже був розлучений, щось там у них з дружиною не вийшло. Галина сім’ю не розбивала, зустрілася з ним, коли він уже розлучений був.

Віктор розповів, що з дружиною уже немає ніяких стосунків, але є двоє діток, яких йому доведеться утримувати до повноліття.

Галина була настільки закоханою у Віктора, що не бачила ніяких перешкод для їхнього щастя, тому відразу відповіла йому згодою, коли той зробив їй пропозицію.

“А діти – це щастя”, – казала вона. “Та й малими вони завжди не будуть. Виростуть, і стануть для батька опорою і підмогою”.

Після одруження Віктор запитав Галину, чи не проти вона на рік-два на заробітки поїхати, бо їм нема де жити.

– Галинко, інші жінки ж заробляють якось, і ти заробиш. А тоді ми з тобою вже заживемо так, що всі нам заздрити будуть, – мріяв Віктор.

І Галина поїхала в Італію. За три роки на квартиру заробила, так на всьому економила, бо ж хотіла пошвидше до коханого повернутися.

Одним словом, не послухала Галина порад Наталки, купила квартиру. Та довелося ще на трохи в Італію повернутися, бо Віктор сказав, що вона молодець, і так за рік можна ще й машину придбати, і тоді вже буде повним їхнє щастя.

Рік Галини вдома не було. Їхала щаслива знову, бо цього разу вже мала гроші на машину. Але вирішила не попереджувати чоловіка про свій приїзд, бо дуже хотіла йому сюрприз зробити.

Наталка і тут її попереджала, що не варто так робити, ніхто з заробітчанок не їде додому без попередження, бо всяке може бути. Та Галина навіть слухати нічого не хотіла, адже її Віктор не такий, вона йому довіряє, та й гроші на машину везе.

Автобус приїхав дуже рано. Галина з сумками дзвонила у двері своєї квартири, в надії, що зараз її зустріне чоловік. Але двері відчинила якась жінка, а позаду неї бігало двоє дітей.

– Ви хто? – запитала здивовано Галина.

– Я дружина Віктора. А от хто ви? – видивилася на Галину незнайомка.

Віктора вдома не було. Але жінки самі поговорили між собою, і з’ясувалося, що Віктор забрав до себе в квартиру колишню дружину і дітей, бо так усім зручніше.

– Все це я заради дітей зробив, для них важливо, щоб батько був поряд, – став виправдовуватися Віктор, коли повернувся.

Галина дала їм час до кінця дня, щоб усі з’їхали з її квартири, і Віктор також. Сказати, що вона була засмучена – це нічого не сказати.

Чоловік зібрав свою родину і кудись поїхав. Але вранці повернувся і став переконувати Галину, що любить лише її. А дітей він забрав, бо у них зараз тимчасові труднощі, і вони не мають де жити.

– Розумієш, квартиру знімати для них дорого, а поки тебе немає, у нас є вільна житлоплоща, то чому б не потіснитися, адже мова йде про моїх дітей, – щиро пояснював Віктор, і в Галини виникло сум’яття – а може і справді нічого поганого не сталося і не варто рубати з плеча, адже вона любить Віктора.

А що б ви порадили Галині? Пробачити чоловіка, але узгодити всі подальші деталі його спілкування з дітьми, чи прогнати і забути все, що було, адже вона тепер жінка і з квартирою, і з машиною.

Джерело