На сьогоднішній день мені 57 років. Я вже бабуся ще не стара, правда, зовсім, але мабуть погана дуже для своїх найближчих рідних людей.

Справа в тому, що нещодавно я взагалі посперечалася зі своєю власною рідною дочкою саме через те, що не хочу сидіти зі своїми власними онуками, з її дітками.

Я прожила, як я вважаю, досить таки гідне та хороше життя. Я до сих пір працюю, роботу свою залишати не думаю зовсім, чоловік мій вже на пенсії, але часто хворіє, на жаль.

У мене двоє онуків: 5 та 7 рочків. Я свою дочку народила в 20 років, молодою ще тоді зовсім була, і виховала її без допомоги бабусь і дідусів.

Мої батьки і батьки мого чоловіка тоді жили в іншому місті, хоча не дуже далеко від нас. У мене самої ніколи не бракувало часу і на власних дітей, і на чоловіка, і на свою роботу. Якось крутилася і все встигала, хоча дуже втомлювалася я щодня, мені це все давалося зовсім не просто.

Та, разом з тим, у мене навіть думки жодної не було, що хтось має щось робити мені та я маю на когось своїх дітей днями залишати.

Тепер моя донька донька Поліна вже доросла жінка, вона має власних діточок.

Як тільки онуки мої народилися, я була ще трохи молодша, мені було легше, я мало не щодня бігала до своєї донечки, допомагати їй з дітьми, дуже шкодувала її і старалася, поки в неї була, переробити якомога більше роботи.

Та згодом, я й сама не помітила, як стала вдома у своїх дітей і прибирати вже скрізь постійно, і готувати, робити все.

А потім я все ж зрозуміла, що дуже втомилася, хоча подяки ніякої від дітей не мала зовсім. Я розумію, що не потрібно мені руки за все цілувати, але людської такої вдячності і теплоти взамін я не побачила, на жаль, хоча дуже цього хотілося.

А потім я звернула увагу на свою сваху. Мати мого зятя до наших дітей приходила зрідка, лише на якісь великі свята, дарувала їм подарунки, дітям демонстративно вручала гроші та сідала за готовий святковий стіл.

І знаєте, моїм сватам, батькам мого зятя діти неймовірно вдячні. До свекрухи та свекра моя донька відноситься з великою повагою та розумінням, зовсім не так, як до мене. Вона знає, що сваха працює та їй постійно ніколи, тому нічого не просить у неї і не ображається зовсім.

Тоді я вирішила, що робитиму так саме, адже я теж хочу пожити для себе. Хочу відпочити та посидіти вечорами вдома зі своїм чоловіком, адже зараз нам дуже хочеться спокою.

А моя Поліна дуже образилася на мене за це, вона не розуміє, чому я не хочу сидіти з її дітьми, адже раніше мало не щодня гляділа їх та все робила в їхньому домі.

Але я вирішила для себе, що годити дітям більше не буду, адже це невдячна справа, ніхто тебе не пожалкує і не зрозуміє.

От чому я погана, виходить, а сваха моя хороша бабуся для своїх онуків? Що я роблю не так?

Джерело