Відколи на роботі з’явилася нова працівниця Руслана, Василь втратив спокій, не міг нічого робити, лише думав про неї. І йому не заважало навіть те, що в минулому році він відсвяткував свій 55-річний ювілей, а Руслані всього лиш 35.

Вона снилася йому ночами, а зранку він прокидався і їв сніданок, який йому зготувала любляча дружина. З Вірою вони прожили у шлюбі 30 років. Складні були часи, всяке траплялося, але їм вдалося пройти всі випробування, крім цього, останнього.

Василь був керівником на одній солідній фірмі, тож був людиною із певним статусом. А ще, в свої 55 він дуже добре зберігся, гени хороші дісталися. І батько його, і дід до глибокої старості виглядали молодо.

Але дружина його ніколи не ревнувала, бо довіряла. Віра також за собою стежила – доглянута, вродлива. І господиня хороша, у неї вдома завжди були чистота та порядок. Пліткувати з подругами Віра не любила, приходила з роботи, і відразу бралася за домашні справи.

Двох синів подружжя виростило, хлопці вже зовсім дорослі, старший одружився, живе окремо, а молодший має наречену, тож Віра вже готується до весілля сина.

А тим часом, Василь думав як піти з сім’ї, бо так йому ця Руслана до душі припала, що він просто жити без неї не міг.

Руслана у Василя секретаркою була. Така вродлива, що очей не відвести – і постава, і обличчя. Так вона не просто красива, але ще й розумна.

Василь може б і не насмілився до неї підійти, але одного разу вони на роботі затрималися, святкували всією командою укладення вигідного договору. Коли вже всі порозходились, чоловік зрозумів, що забув ключі в кабінеті, тому повернувся.

А Руслана прослизнула слідом. І двері зачинила. Почала говорити Василю приємні слова, і він геть голову втратив, забув зовсім, що на пальці обручку має, а вдома його дружина чекає.

Роман з Русланою повністю поглинув сивочолого чоловіка. Ні про сім’ю він не згадував, ні про дружину. Навіть додому приходив пізно вночі. А їхав на роботу рано. Із дружиною спілкувався неохоче, на дзвінки її не відповідав.

А потім Руслана оголосила, що дитину чекає. Василь цій новині не вельми зрадів, бо ставати батьком в такому віці, коли внуки уже є, йому не дуже хотілося.

Але Руслана, у якої ще не було своїх дітей, вирішила народжувати, і Василь таки вирішив, що йде з сім’ї і одружиться з красунею Русланою.

Навіть якби Василь сам так не вирішив, то Віра його вигнала б, бо Руслана насмілилася до неї додому прийти, і все особисто розповісти.

– Роман у мене з твоїм чоловіком. І дитина буде, – сказала Руслана. – Та й на тебе я хотіла подивитися. Не суперниця ти мені зовсім, бо ти на бабусю схожа, то ж зрозумій Василя і відпусти.

– Та його і тримати ніхто не буде, якщо надумав, нехай іде, – спокійно відповіла Віра.

Дружина не стала влаштовувати сцени – просто розірвала зв’язки з невірним чоловіком і не стала нічого слухати. І діти також підтримали матір – сини не захотіли спілкуватися з батьком.

Та одна справа – милуватися красою жінки, і зовсім інша – жити з нею. Василь дуже швидко розчарувався в своїй новій пасії і до нього прийшло усвідомлення того, що сталося.

Чоловік схопився за голову і не знав, що тепер йому робити. Руслана народила дитину, за собою стежити перестала, нічого не встигала, і лише те й робила, що сварилася з Василем, їй від нього тільки гроші були потрібні.

Розлучився Василь з Русланою, не витримав такого життя. Але і Віра його назад не захотіла приймати. Довелося йому винайняти для себе однокімнатну квартиру і жити там.

У результаті Василь залишився сам, як та бабуся біля розбитого корита. Не раз він себе питає – навіщо йому все це було на старості літ, але нічого уже змінити не можна. Він сам усе зруйнував, а назад дороги немає.

Джерело