Коли мама до нас прийшла з згортком, в якому було багато грошей, я її запитала, що це за гроші? Вона довго не знала, як би це сказати так, щоб я не хвилювалася, але потім вона зізналася, що вона свою квартиру продала, щоб ми змогли купити собі більше житло.

– Мамо, ну навіщо ти це зробила? Ми б самі якось впоралися, – кажу, а у самої сльози на очі набігли, бо не кожна мама здатна на такий вчинок.

– Ну як, навіщо? – щиро дивується вона. – У вас скоро дитинка народиться, ну ж не тулитися вам усім в цій маленькій комірчині.

Мама першою дізналася про те, що я дитину чекаю, адже чоловік був у відрядженні. Я їй першій про це сказала, бо знала, яка вона буде щаслива.

Так склалося, що мене мама народила досить пізно, тож зараз вона уже на пенсії. Найбільший страх матері – не дочекатися онуків, тож вона так зраділа новині про дитину. Ми домовилися з нею поки не телефонувати чоловікові – приїде і розповімо про все.

– Донечко, млинці поїсти. Спеціально для тебе приготувала. І суницю вранці купила на ринку. Тобі потрібні вітамінки!

Мама мене зустрічала завжди з усмішкою з обов’язково з чимось смачненьким. Якщо я була чимось засмучена, вона мене заспокоювала мене і піднімала мені настрій. Між нами були дуже довірливі стосунки. Можливо, в цьому і полягає секрет щастя.

На УЗД ми поїхали утрьох. І плакали також разом. Мама та чоловік не могли повірити, що на екрані показують наше щастя. Звичайно, ми зробили фото для свекрухи, щоб мати на згадку.

Коли мама дізналася про поповнення, вона таки продала свою квартиру, щоб ми змогли купити собі більше житло, адже на той час у нас була малесенька однокімнатна квартира.

– А де ж ти будеш жити, мамо? – питаю.

– Дітки, про мене не хвилюйтесь, я свій будинок в селі відремонтувала, туди і переїду, мені в селі на свіжому повітрі значно зручніше буде. А квартира, я її на той світ із собою точно не заберу. Для чого вам ці кредити, у вас зараз і так великі витрати будуть, – сказала мама.

Коли чоловік поїхав у чергове відрядження, ми шукали з мамою квартиру. І скільки б не переглядали пропозиції, сподобалася лише одна. Разом сходили на УЗД. Знову наплакалися, це були сльози щастя. Ми не могли повірити, що незабаром зустрінемося з малюком.

Моя виписка з пологового будинку була справжнім святом. Свекруху ми теж запросили, хоч вона не дуже часто у нас буває. Вона – кар’єристка. Часу на сім’ю вона не має. Вона подарувала подарунок, потримала дитину дві хвилини на руках та поїхала.

А мама була для мене всім. Я навіть не знаю, чи є межа її материнської любові. Деколи мені здавалося, що в неї всередині якийсь реактор, який виробляє позитивні емоції та ласку. Як мені пощастило, що у мене саме така мама. Вона для мене найрідніша людина на світі.

Я ставлюся до матері так само, як і вона до мене. Я дуже її люблю та поважаю. Вона мала дуже складну долю, але це аж ніяк не позначилося на її доброті.

А як вона любить онучку! Це особливий зв’язок. Коли вони разом, я надивитися не можу. Мені здається, що мама бачить у моїй дочці свій сенс життя.

Вона у себе все облаштувала так, щоб нам було зручно, коли ми до неї з малюком приїжджаємо.

Ця жінка – символ та уособлення всього найкращого. Мені справді пощастило. У мене найкраща мама на світі. Молю Бога про одне – щоб якомога довше у мене була моя матуся. Нехай всі мами живуть довго і будуть щасливими, бо їхня любов – то наше найбільше багатство.

Джерело