Крани у квартирі капали роками, ну нехай не роками, але все ж таки довго. Рулон лінолеуму пролежав майже рік, пральна машина лише недавно перестала намагатися втікати з ванни під час віджиму.

Поміняти лампочку? Сама. Віднести вентилятор у ремонт? Сама. Я навіть банки сама відчиняла, в особливо важких випадках, протикаючи кришки!

Я дуже хороший майстер манікюру: запис на місяць вперед, остання нова клієнтка з’явилася два місяці тому, решта часу зайнята постійними клієнтами. Приймаю я в затишному кабінеті, який упорядкувала власними силами.

– Де був чоловік? У мами, бабусі, сестри чи тітки. Він не єдиний чоловік із їхнім прізвищем, у нього є двоюрідний брат, який ось уже років десять, як плюнув на цей шабаш і навіть на дзвінки не відповідає.

Це в нас удома чоловік нічого не робив, зате у свекрухи ремонт зробив, сестрі меблі збирав, крани міняв, тітці взагалі теплицю на дачі зробив і веранду побудував.

Бабуся… Бабусі треба було все: і дверцята криво висіли, і люстри міняти треба було, і розетки барахлили. Коли ж чоловікові було власною квартирою займатися?

Той доленосний тиждень у мене видався важким: ремонт нового кабінету, переїзд зі старого, сезонне загострення алергії, сварки з чоловіком.

Чоловік обіцяв мені допомогу з перевезенням речей зі старої студії до нового кабінету, але в нього не вийшло!

– До бабусі поїхав! Їй нову пральну машину поставили так, що її сильно трясло під час віджиму. Поїхав виправляти ситуацію. Рівень купив, підставки якісь. І гайнув!

Речі сама перевозила, вантажникам платила. Стіл, крісло для педикюру, тумби, полиці, стілець, кілька коробок із лампами, лаками та іншими розхідниками.

Чоловік закінчив у бабусі, вони перевірили на швидкому пранні, машинка перестала тіпатись. Мені подзвонив, та з гордістю про це повідомив. Що я могла сказати? Надіслала його жити до бабусі!

Чоловік мій приїхав додому першим. Я повернулася пізніше, оскільки приймання клієнтів ніхто не скасовував, треба було все підготувати.

Тому я провозилася до першої години ночі, додому прийшла вже о пів на другу. Чоловік ще не спав. Він був незадоволений!

Весь день працював бідненький, потім бабусі допомагав, а вдома на нього знову чекали магазинні пельмені!

Виявляється, бабуся йому із собою пельменів домашніх дала. Магазинні, які я купила, він їсти не став, бабусині зварив, але купленими мені дорікнув. Я ж йому телефоном сказала, щоб лишався жити у бабусі! Для чого приїхав?

Сварка, скандал, поділ майна, і все це о другій годині ночі. На початку третьої ночі, мій чоловік, з усіма своїми манатками, відбув за місцем реєстрації — до мами!

Зустрілися якось з ним, а він мене облаяв, що запиляла я його, не дбала про нього, не годувала. Зате зараз живе у мами, й щасливий: бабуся пироги з м’ясом пече, та йому привозить, сестра обіцяє з класною дівчиною познайомити.

А тітка шкодує, що її син не такий мудрий, як племінник, а мати натішитися не може, збирається відгодовувати сина, який сильно схуднув за час життя зі мною…

Розлучення було легким. Житло з самого початку належало мені, дітей у цьому шлюбі не було. Тож отримання свідоцтва відбулося без затримки.

Я тиждень на таблетках сиділа! То панічні атаки, то депресивний стан. Як не крути, чоловіка я любила, тому розлучення мені далося непросто.

Ось уже другий тиждень я вільна жінка! Проблему з пральною машиною, як і решта дрібних проблем, вирішив чоловік на годину.

Про колишнього чоловіка я ще згадую, але двояко: мені й добре без нього, і погано! Але ж час лікує, чи не так?

КІНЕЦЬ.