Хтось може мені пояснити, навіщо ходити в гості в сім’ю сина з такою частотою та ще й за спиною невістки?

Ми у шлюбі вже другий рік. У вічі за цей час свекруха мені ніколи нічого неприємного не говорила. Завжди тільки посміхається і зітхає, як ми рідко бачимося.

Так, ми дійсно бачимося не кожного тижня. Але я вважаю, що я і не маю всі свої вихідні витрачати на батьків чоловіка. У мене і без них зазвичай справ багато.

У нас із чоловіком не збігаються графіки роботи. Він у мене працює по змінах, за графіком три через три, а я працюю звичайною п’ятиденкою. Відповідно випадає іноді так, що ми з чоловіком до ладу по кілька днів не бачимося.

Для нас звичайна справа, коли чоловік приходить зі зміни о четвертій ранку, а я прокидаюсь по будильнику, щоб вирушити на свою роботу, о 6.30. Просто поспали в одному ліжку поруч дві години, і так три дні. Потім, коли я приходжу з роботи, чоловік знову пішов.

Тому якось так одразу з перших днів склалося, що чоловік їздить до батьків один у свої вихідні. Адже графік у нього плаваючий. Виспиться, з’їздить до батьків, а потім надвечір додому вже їде і мене з роботи може забрати.

Усіх такий розклад влаштовував аж два роки. А тут чогось раптом свекрусі спало на думку, що можна ж і самій у гості до сина їздити.

Свекор уже на пенсії, а свекруха працює вчителем. Але з віком їй вже важко стало працювати в школі з ранку і до вечора, тому, ось вже кілька років, мама чоловіка бере собі неповну ставку. Тепер у неї може бути в один день графік з десятої до першої, а наступного – з четвертої до шостої.

Вдома, мабуть, пенсіонерам стало нудно. Ось вони й почали приїжджати до нас у гості, поки я на роботі. Ну один раз, ну, два. Але коли це все відбувається щотижня, мені це стало глибоко неприємно.

Квартира, між іншим, моя! У чоловіка також є своя квартира, але ми її здаємо. Рішення жити в мене було прийнято нами спільно і за взаємною згодою. Нам так зручніше до роботи діставатися.

Я так вихована, що в мене язик ніколи не повернеться сказати свекрусі прямо, чого вона тут вештається без господині. Але чоловіку я це говорила неодноразово. Але він чомусь проблеми тут зовсім не бачить.

Чоловік мені каже, що погано це якби свекруха приходила, коли нас обох вдома немає. Оце так, це дивно. Але ж мама приїжджає у гості до сина! Що тут такого?

А я знаю свою свекруху. Вона кожен візит до нас завжди починала із фрази:

-Давайте показуйте, що у вас тут нового! – І зазвичай, не чекаючи відповіді, з порогу починала ревізію по квартирі, супроводжуючи свій похід коментарями на кшталт “а це у вас давно тут висить, а це я чомусь раніше не бачила?”

Одного разу я її застала вже, коли вона потяглася до ручки холодильника з явним наміром заглянути й туди зі своєю ревізією. Відкрити будь-який пакет у зоні видимості та запитати “а тут у вас що?” це для мами чоловіка нормальна ситуація.

Так що я навіть припустити боюся, куди заглядає свекруха, доки мене немає вдома. Чоловік взагалі такої поведінки мами не помічає. Він так до цього звик за своє життя, що починає звертати на ці обшуки увагу лише тоді, коли я починаю тикати його з приводу того, що він не зупиняє свою маму.

Мені неприємно від думки про те, що хтось може лазити в моїх речах у мою відсутність. А чоловік не може сказати батькам безпосередньо, щоб ті не приїжджали до нас, коли я відсутня. Боїться, що вони визнають його підкаблучником.

Просто було якось таке, що він почав щось говорити, а батьки йому викотили претензію, що він у такому разі й не господар у сім’ї зовсім, коли під дружину так прогинається, що додому гостей привести не може.

А мене ця ситуація з кожним разом розпалює все більше. Як донести до свекрухи, що завжди так у гості приходити, як мінімум, негарно? І взагалі треба чекати запрошення, а потім тільки приходити?

КІНЕЦЬ.