Як тільки ми з Дмитром одружилися, відразу почали думати про придбання власної квартири, адже ми розуміли, що у нас така ситуація, що доводиться самим думати про себе.

Мої батьки завжди жили доволі скромно, тулилися все життя в однокімнатній квартирі, і мені нічим не могли допомогти. А чоловік, взагалі, виховувався у бабусі, бо його мама відколи вийшла заміж вдруге і народила доньку, про старшого сина забула.

Дмитро не підтримував зв’язок з матір’ю, тому що не вважав своїм обов’язком з нею спілкуватися. Бачилися вони в кращому разі лише кілька разів на рік, коли він під час свят перебував у гостях у бабусі. Я не чіпала цю тему, бо бачила, що чоловік не хоче говорити про свою маму.

Тут був і плюс, бо і мені не доводилося спілкуватися з свекрухою. В підсумку ми змирилися з тим, що нам на все доведеться заробляти власними зусиллями, тому працюючи, крім основної роботи, ще й на підробітку, ми посилено складали гроші на житло.

Нам знадобилося 7 років, щоб купити однокімнатну квартиру. Ми полегшено видихнули, і вирішили, що саме час подумати про поповнення нашого сімейства, адже власною житлоплощею, нехай і маленькою, ми уже забезпечені.

Але раптово в нашому житті з’явилася мати чоловіка, яка стала часто до нас заходити в гості. Дивно, що саме зараз у неї виникло бажання налагодити з нами стосунки. Раніше вона не телефонувала нам навіть у свята, і її зовсім не цікавило наше сімейне життя.

Я і чоловік вирішили поділитися з нею новиною про те, що у фінансовому плані у нас все гаразд, тому ми повністю були впевнені, що зможемо утримувати дитину. Ось тільки свекруха зовсім не зраділа новині, що вона стане бабусею.

– Я до вас у справі прийшла, – почала по-діловому говорити свекруха. – Дмитре, твоя сестра заміж зібралася, і їм з чоловіком нема де жити. Я домовилася з бабусею – вона віддасть молодятам свою квартиру, а сама переїде до вас.

Від почутого я аж присіла. Дмитро теж відкрив рота від несподіванки. Він спробував пояснити мамі, що у нас скоро буде дитина, та й місця замало для бабусі.

– Ти вже забув, що бабуся витратила багато років, щоб виховати тебе гідною людиною, а отже, ти їй маєш хоч так віддячити, – обурилася свекруха.

– Мамо, я і так іноді їй допомагаю грошима, а також купую продукти. Тим більше, який сенс їй переїжджати в нашу тільки куплену квартиру, якщо вона має власне житло, де вона прожила більшу частину свого життя? Хіба не можна було все узгодити з нами і хоча б поцікавитися, чи ми згодні жити разом з бабусею?

Свекруха сильно образилася, дізнавшись, яка наша думка щодо переїзду бабусі Дмитра. Але ми не збираємося жити і так у маленькій квартирі разом із бабусею, бо у нас буде дитина.

Очевидно, що мама чоловіка не стала нас слухати і рахуватися з нашою думкою, тому вже наступного дня рано-вранці бабуся з валізами вже була у нас під дверима. Я відчинила і помітила, що бабуся плакала. Нам нічого не залишалося, окрім як пустити її в квартиру.

Відтоді напруга у стосунках в нашій сім’ї тільки зростала. Свекруха приходила до нас без жодного попередження. А коли я її просила хоча б заздалегідь зателефонувати і сказати, що вона прийде у гості, мати чоловіка обурювалася і розпочинала лекцію про свої права. Поведінка свекрухи мене неабияк дратувала, але я нічого не могла вдіяти, адже я не хотіла зайвих сцен.

З бабусею ми чудово ладнали і вона навіть допомагала з домашніми справами, тому її присутність у нашій квартирі мене з чоловіком не надто напружувала. Прикро, що мати чоловіка так просто вирішила відібрати у бабусі квартиру, де вона прожила стільки років.

Старенька намагалася бути дуже корисною для нас. Щойно я народила малюка, бабуся Дмитра спокійно, без жодних запитань сиділа з дитиною хоч до вечора, якщо в мене були справи.

Я розуміла, що жити з літньою родичкою навіть краще, ніж без неї. Також до нас перестала навідуватися свекруха, адже одного разу бабуся сказала їй, що якщо та так часто нас турбуватиме, то вона переїде назад у свою квартиру.

На якийсь час свекруха зникла з нашого життя, а з’явилася лише через кілька років, коли нам вдалося зібрати гроші і купити невеликий будинок за містом.

Мама мого чоловіка вирішила, що нашу стару квартиру ми маємо їй залишити. Та ми житло продали, бо нам гроші були потрібні, а зухвалу родичку цього разу ми попередили, що не хочемо бачити її в своєму домі.

З нами і досі живе бабуся, вона вже доволі літня людина, і їй догляд потрібен. Ми з чоловіком її точно не залишимо, аде ця людина зробила нам стільки добра.

Джерело