Ліда почула шум біля воріт і вийшла подивитися. Вона одразу подумала, що то діти мабуть приїхали до неї, її провідати. А ні, діти правда були, але разом з ними ще зайшли в будинок незнайомі люди. Вони навіть не зняли взуття, жінка не розуміла, що відбувається.

Ті походили по кімнатах, обдивилися все, а потім разом з донькою вийшли на вулицю. У вікно Ліда побачила як донька взяла пачку грошей, які їй дали ті люди і все здогадалася.

Вона швидко вибігла до них, але люди сіли у машину і поїхали. А донька заявила Ліді, що вона будинок продала, завтра приїдуть нові власники заселятися. Тож вона за сьогодні має зібрати всі речі та її відвезе до молодшої доньки у інше село.

“Будинок у них великий, тож напевне точно знайдуть тобі там місце” – сказала старша донька до матері. І ще додала, що половину грошей вона віддасть молодшій сестрі, щоб мала за що глядіти її.

Сама ж Ліда сіла на ганок, уже не своєї хати та думала, як з нею могла так поступити рідна донька.

-Здихатись крадькома вирішила. Доню, та ти ж сама колись говорила, що цю хату не продаємо ніколи, гріх буде. Подумала мама.

Адже жила вона собі спокійно, нікого з дітей не чіпала, нічого в них не просила.

Ліда думала, що вона такого зробила, що її рідні діти виставляють на вулицю? А хто на кладовище буде ходити, там за всім дивитися?

Старша донька навіть не слухала, що там матір бубоніла собі, а сама взялася збирати речі в хаті в коробки.
Як все було зібрано то донька згадала за собаку і спитала у матері, що з ним робити.

Але Ліда відповіла їй: “Не знаю, ви ж самі все вирішуєте за мене то і за собаку подумайте”.

Донька сказала до свого чоловіка, щоб той відвів собаку до сусідів і їм гроші заплатив, щоб ті взяли, адже шкода її. Почувши це, Ліда була неймовірно вражена та подумала про себе: “То доньці якоїсь собаки шкода а рідної матері ні”.

Жінка не плакала, але всередині в неї все стискалося від зради рідних. Коли приїхали до молодшої сестри, то та тільки очі великі зробила, від несподіваних гостей.

Адже старша сестра їй нічого не сказала і не попередила. Однак перечити сестрі не стала, а та швидко вийняла речі з багажника автомобіля і поїхала з чоловіком додому у місто.

Молодша донька взяла речі і запросила матір до хати. Старша донька жодної копійки не дала молодшій, як обіцяла чи нібито забула.

Однак молодша, добре прийняла матір та доглядала за нею. Проте, чоловік її не злюбив тещу, адже не розумів чому вона має жити саме у них?

Так жінка і прожила у них три роки. Аж тут раптово старшої доньки не стало, Ліда дуже переживала та плакала. Навіть не зважаючи на те, що та без її дозволу продала її хату.

А сама Ліда досі живе та вже не у молодшої доньки а у сусіда неподалік. З яким познайомилась і він розуміючи не просту ситуацію жінки і маючи почуття до неї запросив її переїхати до нього.

Бо сам залишився жити, в нього інша ситуація, дружини не стало а дітей у них так і не було.

Ось така досить життєва історія, з справедливим кінцем. Шановні читачі ви згідні зі мною?

Джерело