– Був би в мене такий чоловік, як у тебе, Світланко, от би я зажила, а то останнім часом я здаюся собі старою!

Тільки ти не подумай, я не заздрю, ні. У мене Микола дуже добрий і хороший.

Він у всьому мені допомагає, гріх скаржитися. І посуд миє, і тяжкі сумки носить, і вдома прибирає.

Просто мій Микола мене, як зараз кажуть, зовсім не мотивує.

Він мені каже, що любить мене таку, якою я є. Я ось після другого декрету дуже погладшала, а Микола мене булочкою здобною називає і тільки сміється!

І все його у житті влаштовує… А мені хотілося б, щоб він, як і раніше, на мене захоплено дивився.

Ти, Світланко, не дивуйся, мені звичайно вже добряче за сорок, ти мене напевно старою вважаєш.

Але у будь–якому віці хочеться бути на плаву. Ось тобі вчора твій такі шикарні троянди привіз на роботу.

Дівчатка всі просто очманіли. А я подумала – мій мені ніколи таких квітів не дарував!

Щоб ось так, не ті, що дешевші, на кшталт хризантем, які я не люблю, вони пахнуть, як неживі.

А найшикарніші, не дивлячись на ціни, ті, що сподобалися.

Троянди з краплями роси! Ну або півонії взимку, бліді, ніжні, недовговічні, але до сліз дуже красиві.

Хоча б раз у житті, часто й не треба…

А у нас практичність на першому місці. І з роботою та сама пісня.

Я, як прийшла на цю посаду, так увесь час тут і працюю.

Зростання немає жодного, хоча я для нашого начальника документи на рівні головного спеціаліста готую.

А Микола, знаєш, усьому радіє, каже – добре, що посада маленька, зате додому приходиш вчасно.

І добре б він так тільки про мене говорив, ну так, я ж жінка все–таки.

Але він і себе так само оцінює. Сам уже скільки років у своїй дирекції працює, і ні до чого особливо не прагне.

З одного боку нам начебто на все вистачає. Але ось цього року сина молодшого Мишка до школи восени збирали, так напружилися, добре мама моя грошенят підкинула.

Та й взагалі, не ходимо майже нікуди, всі вихідні вдома сидимо. У відпустку до бабусі в село їздимо чи на дачу до моїх батьків. На морі були три роки тому, то Микола сказав дорогувато, а що там робити, на річці так само.

Не поїдемо більше! Ось твій Валерій, Світланко, такий діловитий, енергійний!

Відразу видно, що для дружини старається. Я не порівнюю, мій Микола теж людина хороша.

Але б мій Микола хоч трохи струснувся. Можливо, дочекаюсь хоч колись, раптом він зрозуміє, що мені так хочеться з ним на концерт сходити.

Або у кафе. Я, звичайно, згодна, що концерт і по телевізору можна подивитися. І їжа вдома смачніша. Тільки навіть не знаю, як це пояснити. Мені навіть незручно, може ти скажеш, що я справді зажерлася. Що хочу чогось зайвого, без чого й так чудово можна прожити. От скажи мені, Світланко?

– Ганно Сергіївно, ви ще чай будете? Ні? Чесно, я взагалі не зрозуміла, а чого ви чекаєте?, – здивовано запитала Світлана. – Чому ви вирішили, що вас Микола повинен мотивувати? От же ж жінки, ну треба ж!

Їй такий чоловік дістався, і працьовитий, і не гульбанить, і не зраджує.

Вам дуже пощастило, що він такий незрозумілий, видно роботу свою любить не менше дружини, от і сидить у своїй дирекції на маленькому окладі.

А інакше вже давно такого мужика відвело б якесь спритне дівчисько.

Ви ж розумна жінка, візьміть нарешті все у свої руки! Чоловіки, вони як діти, їм треба підказувати непомітно. А не чекати від них казна–що!

У вас чудовий чоловік, скромний, люблячий. Але для вас він багато на що готовий.

Просто ви так поводитеся, Ганно Сергіївно, що Микола ваш впевнений, що вам більше нічого і не хочеться!

Вам просто треба Миколу вашого розворушити трохи, здивувати і навіть трохи налякати. Ми з вами, Ганно Сергіївно, зараз невеликий план дій зробимо…

…Микола ходив по кімнаті з кутка в куток і не міг зрозуміти, що сталося.

Його Ганна ввечері раптом, ні з того ні з сього, затрималася на роботі! Сказала, що у неї є термінові справи.

Та ніколи такого не було!

А на вихідні Ганна раптом заявила, що йде у салон краси! Щось із волоссям там зробила…

– І звідки в неї таке гарне плаття зʼявилося? – напружено думав Микола.

А коли Ганна одного вечора повернулася з шикарним букетом квітів, то Микола прямо відчув якийсь неспокій.

А дружина раптом із милою усмішкою заявила, що у них на роботі планується туристична поїздка.

Деякі колеги їдуть із чоловіками та з дружинами, але якщо Микола не хоче, то Ганна поїде і без нього, а Микола нехай удома відпочине…

Чоловік аж оторопів від такої заяви. І він вирішив діяти.

…Світлана була в захваті! У Ганна Сергіївни все вийшло, як вони й задумали!

Микола слідом за Ганною перестав задовольнятися малим.

Адже йому треба своїй шикарній дружині відповідати! Ганна виглядає приголомшливо, очі блищать, як у юності.

І звідки така енергія? Ганна дуже змінилася, її навіть на роботі підвищили, вона тепер більше за Миколу заробляє. А він що ж, гірший за неї?!

У сім’ї Миколи та Ганни, як і раніше, все добре. Навіть дуже!

І вони обоє тепер один одного ох як мотивують! Стали модно одягатися, люблять сходити в кафе, чи в кіно.

А на річницю весілля Микола подарував Ганні букет яскравих тюльпанів! І це виглядало просто чудово і дуже романтично!

…Іноді вчасно зроблені вірні кроки, змінюють все наше подальше життя.

Вони допомагають зберегти наше втомлене, погрузле в побуті, але ще живе, щастя…