Інна, відчуваючи себе пригніченою фінансовими труднощами та особистою самотністю, вирішила сховатися на своїй дачі – у своєму притулку від повсякденних турбот.

Наблизившись до території, вона помітила, що брама відчинена, і це стривожило її, але, оглянувши будинок, вона виявила, що все в безпеці. Лише на садових гойдалках спав незнайомий чоловік.

Прокинувшись, цей чоловік розсипався у вибаченнях. Він пояснив, що напередодні був звільнений з в’язниці після відбуття терміну за нещасний випадок з летальним кінцем, у якому він брав участь, хоча й не був винен.

Зворушена цією історією та очевидною потребою у допомозі, Інна запропонувала йому притулок і порадила, де можна знайти роботу.

Протягом трьох днів цей чоловік Артур отримав роботу в обласній лікарні завдяки своїм лікарським навичкам. Незважаючи на те, що судимість перешкоджала його кар’єрному зростанню, у житті намітився позитивний поворот.

Через кілька місяців Інна та Артур одружилися, і він став люблячим вітчимом для її дітей, покращивши як сімейне життя, так і фінансове становище.

Пізніше сестра Артура розповіла Інні, що він навмисне взяв на себе провину за нещасний випадок, щоб захистити свого сина, який уже збирався одружитися і чия наречена була вагітна.

Самовідданий вчинок Артура коштував йому шлюбу і свободи, зате в результаті він привів його до Інни, довівши, що іноді просто залишені відчиненими ворота дійсно можуть призвести до несподіваного щастя.

КІНЕЦЬ.