Мама з татом надумали вдруге розписатися і навіть невеличке застілля дома зробити, запросивши всіх рідних і близьких. Та ні мене ні мого чоловіка і дітей на цьому “цирку” не буде. З мене годі того часу, як вони лили один на одного “багнюку”, а я була тим “мостиком”, через який переходила інформація від тата до мами.

Я досі не можу забути той важкий час. Скільки я себе пам’ятаю, мама з татом ніколи не могли порозумітися. Я вислуховувала все, що не мала чути, тому коли мені було п’ятнадцять років і батьки сказали, що розлучаються, я зраділа.

– Вибач нас і зрозумій, ми повинні роз’їхатися. Я розумію, для тебе б було краще, якби мама і тато жили з тобою, але в нас мирно жити не виходить.

Мама довгий час не могла зрозуміти, що я жила і марила тим часом, коли вони нарешті доростуть до розлучення і я буду просто спокійно жити, без вересків і нарікань один на одного.

Та навіть після розлучення вони не давали мені спокою. Тато розказував по селу різне про маму, а мама натомість про тата.

Бруд лився з обох сторін. Часто тато через мене передавав мамі “послання”, а мама йому.

Я боялася виходити заміж, бо думала, що і мене таке може чекати, але Боженька подарував мені Андрія, який дарує мені ласку і любов кожного дня.

Ні, самі собою ці наслідки дитинства не пройшли. Більше трьох років я ходила до спеціалістів, щоб закрити всі ці сторінки минулого і насолоджуватися життям сповна.

Не скажу, що до кінця відпустила цю ситуацію, має, мабуть, минути ще час, але на душі мені легше.

В тата була друга сім’я. Він переїхав в місто до дружини, в них навіть народився син. Мама ж так і залишалася одна і ображено жила на весь світ в тому ж селі.

І ось тепер, через п’ятнадцять років, тато з мамою надумали зійтися.

З другою дружиною в тата також не склалося, він повернувся в село, і щоб не жити зі своїми батьками, попросився до мами.

– Ми тоді були молоді, не розуміли нічого. Тепер ми в тому віці, що розуміємо, що треба цінувати один одного і приймати такими які ми є.

А потім я дізналася, що вони планують розписатися, щоб все було законно і навіть зробити невеличку гостину в честь такого дня.

Я відразу мамі сказала, що на цей “цирк” не приїду. З мене годі їх першого шлюбу.

Мама, як я зрозуміла, образилася на мене. Вона думала, що я зрозумію її становище, що вона не хоче до кінця життя одна в хаті жити.

– Я хочу ніжності і любові. В тебе є чоловік, тому ти мене не розумієш, – сказала мама.

Так в мене є чоловік, за якого я дякую Богу, і якщо мама буде щаслива, я тільки “за”, але мене більше в їх спільному житті не буде…

А ви б змогли батькам пробачити таке минуле?

Джерело