Син одружився з жінкою, яка мала дитину від першого шлюбу. Не мала б нічого проти цього шлюбу, тим більше, що батька у хлопчика не стало.

Тобто, не буде жодних проблем із втручанням колишнього чоловіка в їхнє життя. Але мене турбує один момент: дружина мого сина постійно дорікає, та порівнює зі своїм сином!

Сашкові, сину невістки, десять років. З двох років він живе тільки з матір’ю. Коли Сашко пішов до школи, невістка почала більше працювати, та затримуватися допізна. Хлопчику рано довелося стати самостійним.

За розповідями невістки, її син у сім років умів смажити яєчню, у вісім, сам варив макарони й обсмажував їх з тушкованкою на сковороді.

Шкільна форма теж була на дитині, він сам її прав у пральній машині, потім прасував. Поки мій син не почав з ними жити, невістка залишала Сашкові гроші, і він після школи, купував продукти.

Не величезні пакети, а дрібниці, на кшталт цукру, чаю, гречки, сосисок. Може, це й добре, що Сашко такий самостійний та господарський!

Він вміє поводитися з грошима, з побутовою технікою, допомагає мамі — миє посуд, виносить сміття та інше. Але це точно не привід для докорів, та порівнянь!

Мій син виріс зі мною та бабусею. Мама була на пенсії, завжди була вдома, син, у шкільному віці, не мав потреби піклуватися про себе.

Потім він одружився вперше, його дружина була жінкою з класичними сімейними цінностями: чоловік — здобувач, дружина — берегиня домівки.

Так, вона теж працювала, але будинок був повністю на ній. На жаль, їхній шлюб розпався через два роки після весілля.

Після розлучення, син переїхав до мене. Вдома завжди була їжа, прала я його, і свої речі, він працював, давав мені гроші на продукти. Мені й на думку не спадало, що син зобов’язаний допомагати мені по господарству!

І ось він знову одружився. У невістки вдома, виходить, двоє чоловіків: глава сімейства, який залишає порожню тарілку на столі, і дитина, яка не тільки забирає посуд, а й миє його.

Невістка постійно обсипає мого сина докорами:

– Дитина шкарпетки випрала, а ти з мене чисті вимагаєш!

– Дитина собі сорочку попрасувала, а ти сам не можеш!

– Дитина собі сніданок приготувала, а ти чекаєш, коли я прокинуся!

Синові це не подобається. По-перше, це применшує його авторитет перед пасинком. По-друге, він не зобов’язаний нічого цього робити – у нього є дружина!

Я поговорила з невісткою, хотіла донести до неї, що якщо вона не перестане порівнювати чоловіка та сина, то довго їхній шлюб не триватиме.

Покажіть мені хоч одного чоловіка, якому б сподобалося, щоб його тицяли носом, фігурально висловлюючись, у брудні шкарпетки, й тут же хвалили дитину, яка свої сама пере!

Невістка, замість того, щоб прислухатися, відреагувала агресивно: вона заявила, що я виростила «побутового» інваліда, і вона це виправить!

Невістка сама риє яму своїми причіпками, та порівняннями. Для нормальної жінки, на радість подбати про коханого чоловіка.

Не хочу каркати, але, як на мене, вони розлучаться! Я хотіла допомогти, вона мене не послухала, все, я вмиваю руки!

Хоч би сина пошкодувала, хлопцеві потрібний батько. Всі від неї бігти якомога далі будуть, якщо вона не припинить так поводитися! А ви як вважаєте, чи має мій син підлаштовуватися під пасинка?

КІНЕЦЬ.