Коли теща звалилася з табуретки і пошкодила ногу, Ліля поїхала мамі на допомогу. Спершу Валентина Іванівна зраділа появі дочки, але на третій день подзвонила мені вся в сльозах. – Коля, приїдь і забери її від мене! – Що сталося, Валентино Іванівно? – Та вона вже третій день наводить чистоту в домі, а вчора в моїй спальні меблі попереставляла. Ввечері світло вимкнули і я не вписалася в новий інтер’єр. – Та я нагадав тещі її ж слова, колись, як в нас все тільки починалося
Я вже звик, що моя дружина ходить по квартирі, як жандарм. Ну така вона вже є. Раніше я намагався її перевиховати, навіть тещу просив допомогти, але вона казала, що нічого поганого не бачить в тому, що її Ліля дуже делікатно відноситься до чистоти і до вічних “сувань” меблями.
Все в нас мало блищати, а найголовніше, Ліля і місяця не могла прожити, щоб не переставити місцями шафу з сервантом і ліжко з комодом.
Я тільки звикну до однієї обстановки в квартирі, як за тиждень вже все інакше.
Я не знаю як ви, але мені ця риса дружини важко давалась.
– Валентино Іванівно, скажіть щось Лілі. Я вже всі ноги пооббивав, бо шафа в дуже незручному місці. І ці вікна… невже їх треба двічі на тиждень перетирати?
Але теща лише сміялася.
Я за роки прожиті з Лілею вже пристосувався до її характеру. Щоб не злитися лишній раз, я беру в руки вудочку і йду на рибалку.
На озері мені стає так спокійно, що ні Ліля, ні якась інша особа мене з себе не виведе.
В нас з Лілею дітей немає, тому мені здається, що так вона себе рятує від цих думок.
Теща моя живе за сто кілометрів від нас. Поруч по сусідству живе ще брат Лілі, але невістка не дочка.
Ось тому коли моя теща звалилася з табуретки і пошкодила ногу, Ліля поїхала мамі на допомогу.
Спершу Валентина Іванівна зраділа появі на порозі дочки, але на третій день подзвонила мені вся в сльозах.
– Коля, приїдь і забери її від мене!
– Що сталося, Валентино Іванівно?
– Та вона вже третій день наводить чистоту в домі, а вчора в моїй спальні меблі попереставляла. Ввечері світло вимкнули і я не вписалася в новий інтер’єр, що тепер окрім ноги пошкодженої, ще й шишку на чолі заробила. Та чи мені треба її перестановок? Мені і так добре було. Приїдь і забери її поки ми не пересварилися.
– А пам’ятаєте, дорога тещенько, як я вас про таку ж допомогу просив? Ви що казали? Що нічого в її вчинках поганого не бачите. І взагалі, мені ніколи їхати до вас, бо я відпочиваю. Не часто таке “свято” буває, щоб дружини тиждень дома не було.
А як у вас з тими порядками і пересуванням меблів? Чи то тільки моя Ліля так живе?