Мій двоюрідний брат Олег, з самого дитинства був дуже гарним хлопчиком, як говорили раніше -хоч до рани прикладай. Уся рідня натішитися не могла: чуйний, поступливий, добрий.

Мамі з дитинства по хаті допомагав, до бабусі їздив, то дрова скласти, то копати огород, то вугілля (тоді грубку топили) до сараю перетягнути.

Пізніше, коли в Олега з’явилася машина, саме він поспішав на допомогу: когось відвезти в лікарню, комусь щось допомогти доставити з магазину.

Ні, його дармовими послугами і готовністю допомогти ніхто не користувався, не зловживав. Просто заведено так було: своїм треба допомагати. І Олег жваво відгукувався, сам, без підганянь і вмовлянь.

— Ні, – говорила його мама, тітка Зоя, – не треба за мною приїжджати. Зараз Олег приїде і сам усе завантажить.

Тітка Зоя торгувала тоді на базарі, а Олег незмінно не дозволяв матері ворушити важкі сумки і збирати-розбирати торговий намет. Друзям Олег теж допомагав охоче, до того ж ніколи не брав пропонованих грошей: хочеш віддячити? З тебе поїздка на риболовлю, шашлик, або коробка цукерок.

А потім я поїхала на кілька років і якось у рідкісні приїзди додому не зустрічалася з Олегом. І ось нещодавно приїжджаю і дізнаюся, що все кардинально встигло змінитися.

Так, про те, що Олег одружився, мені було відомо. Одружуватися він збирався 2 роки, ґрунтовно. І заробляв на весілля гроші вахтовим методом і численними підробітками.

Тому що Олена, наречена Олега, сказала, що вона хоче таку сукню, банкет у такому кафе, і кількість гостей. А потім весільна подорож. Не найбюджетніша, до слова.

— Закохався наш Олег, – розповідала мама телефоном, – не дуже вдало, я б сказала. Олена дівчина ефектна. Олежці ж уже 29, а їй 22, але така хитра і продумана дівчинка. Ой і сьорбне з нею горя і Зоя, і сам Олежка.

Я приїхала, а в батьків сидить тітка Зоя і ридає. Сумки з моїх рук буквально випали: думала, що нещастя з кимось сталося. Мама її заспокоює, батько сидить, безпорадно впустивши руки. Ні. Усі живі й здорові.

— Олег терміново вимагає із Зої віддати йому борг, – пояснила мама, – 15 тисяч. Позичали місяць тому в нього з Оленою на ремонт машини.

Виявилося, що гроші на те, щоб віддати синові борг, були вже перепозичені, але від цього не менш образливою була сама ситуація.

— Нічна зозуля, – плакала тітка Зоя, – сина не впізнати. І перед ріднею соромно, і від друзів його відвадила зовсім. Тільки гроші на умі. Тепер ось від сім’ї відважує, відриває. А він, крім Олени, нікого й нічого не бачить.

Дружина Олега повела справу крутенько, мало не відразу після весілля вона м’яко почала вимагати, щоб Олег припинив допомагати всім безоплатно.

Тепер кожна поїздка кудись на машині Олега коштувала певну суму. Навіть виїжджаючи з друзями на риболовлю Олег просив відшкодувати половину витрат на бензин.

— Копієчка до копієчки, – примовляла Олена, – тобою користуються. Минулого вихідного ти Мишкові допомагав ворота навішувати, а ти в курсі, скільки зараз це коштує?

І поступово тітка Зоя почала платити синові за підвезення пакетів із продуктами з базару, за те, що батька в лікарню звозив.

— Чоловік збожеволів років три тому, – розповідає тітка Зоя, – він же машину свою так Олежці й віддав, старенька, але на ходу. І переписав її на сина, ми ж не думали, що так усе зміниться. Дістав батько заначку і собі іншу машину купив. Не нова, вкладалися по дрібницях, а два місяці тому щось у нього полетіло там.

Я ж уже не торгую, на пенсії сиджу, але ми молоді ще, машина потрібна, сина не допросишся, то до бабусі треба в село з’їздити, то до дочки в область…

От і взяли в сина грошей у борr на ремонт автомобіля, домовилися, що віддадуть на початку грудня. А позавчора син зателефонував:

— Мамо, поверніть мені гроші, що брали в борг. Мені вони терміново потрібні. Так, я пам’ятаю, що ми домовлялися на грудень. Але мені терміново треба.

Грошей перепозичили, віддали синові. А ридала Зоя тому, що в її знайомої в магазині невістка Олена сьогодні вранці купувала нову сумку і пуховик. Значить Олені терміново обновок захотілося, а Олег не посоромився з батьків гроші вимагати?

— Сама винна, – каже Зоя, – значить, десь упустила, чогось недодала, не так виховала.

— Та кинь ти, Зоє, – мама моя не витримала, – не ти винна. Ми ж усі пам’ятаємо, яким Олег був. Любить він її сильно. Нічого, відкриються й у нього очі на Олену. А не відкриються, що ж тепер. Зате в тебе зять – золото.

Як вважаєте, міняються люди після вступу до шлюбу?

КІНЕЦЬ.