Коли я тільки познайомилася зі свекрухою, то вирішила, що Ольга Іванівна дуже мила жінка. Єдине, що вона дуже погано відгукувалася про свою невістку – дружину старшого брата мого Льоші. Мовляв, та дуже груба і невихована дівчина, і свого чоловіка вона налаштовує проти рідної матері, все таке.

Вона ще тоді так переконливо це все розповідала, що я вирішила, що старша невістка і справді зло в чистому вигляді, тому я теж з нею не спілкуватимуся. Тим більше, що мене Ольга Іванівна хвалила і говорила, як я їй подобаюся.

А ось із дружиною старшого брата я познайомилася вже на весіллі. Вона тоді трохи перебрала, і, мабуть, тому стала більш відвертою. Я спитала, чому в неї такі погані стосунки зі свекрухою.

Іра відповіла, що Ольга Іванівна дуже жорстка і владна жінка, а ласкава тільки з тими, хто все робить, як вона скаже. А оскільки Іра вирішила відстоювати свої межі і не дозволила свекрусі лізти у свою сімʼю, та розлютилася і тепер усім розповідає, що старша невістка жахлива людина.

Я тоді подумала, що Іра перебільшує і не стала звертати на її слова особливої ​​уваги. Тільки ось час показав, що вона мала рацію. Спочатку все йшло добре.

Звичайно, я помічала за Ольгою Іванівною деякі дива. Наприклад, коли ми з Льошею робили ремонт у нашій квартирі, вона брала в ньому занадто завзяту участь. Аж до того, що сама вибирала колір штор, шпалер, кухонного гарнітуру. І навіть купила нам у подарунок величезний набір посуду на власний смак.

Але так як батьки Льоші сильно допомогли нам з ремонтом у фінансовому плані, я вирішила, що не можу сильно втручатися. І тому заплющувала очі на те, що свекруха так активно займається обстановкою нашої з Льошою квартири.

Тільки на цьому її вплив не закінчився. Через деякий час ми з чоловіком почали думати, як святкувати його день народження. Начебто й хотілося просто посидіти у ресторані з друзями. А з іншого боку, треба було організувати урочистість із родичами будинку.

Ми згадали цю тему у розмові з його батьками, і Ольга Іванівна сказала, що, звісно, ​​треба відзначати це свято вдома. Мовляв, кругла дата, всі родичі хочуть привітати та чекають цього дня. Ми з чоловіком подумали та погодилися на цей варіант.

Вирішили, що організацією та святковим столом займатимемося ми зі свекрухою. Тут-то все і почалося. Зробили список гостей, я склала просте та доступне меню, щоб особливо не паритися з готуванням.

– Ні, це нікуди не годиться, – сказала Ольга Іванівна. – Я тут і половини страв не знаю, і наші родичі це їсти не будуть. Я напишу своє меню, по ньому і готуватимемо.

– Чому їсти не будуть? – здивувалася я. – Тут все дуже смачно. Крім того, день народження у мого чоловіка, я і повинна вирішувати, як все влаштувати.

– Взагалі, люба, я – старша жінка в будинку, – раптом заявила свекруха. – Тому моє слово завжди буде головніше твого, поки я жива. Навіть якщо тобі сімдесят років буде, а я на той час ще жива, ти все одно мене слухатимешся.

Ось після таких слів, я, м’яко кажучи, очманіла. Ще деякий час спробувала відстоювати свою позицію, але свекруха мене буквально продавила. Я зрозуміла, що простіше здатися, аніж їй щось довести.

Власне, ювілей чоловіка пройшов так, як вона хотіла. Я два дні не відходила від плити, хоча якби все зробили на мою думку, на готування пішла б пара годин. Зате свекруха була щасливою. Сказала, що все пройшло як вона хотіла, і що якщо я більше не сперечатимуся з нею, то буду гарною невісткою і все в нас буде здорово.

Отут мені й стало зрозуміло, про що говорила дружина брата Олексія. І згадавши попередню поведінку свекрухи, можна легко здогадатися, що вона має намір завжди контролювати наше сімейне життя як “старша жінка в домі”, щоб це не означало.

І я розумію, що мені треба вибирати – або ставати зручною та улюбленою невісткою і не мати своєї думки, або робити все, як я хочу, але стати таким самим об’єктом ненависті з боку свекрухи, як дружина його старшого брата.

КІНЕЦЬ.