Моя однокласниця Олена була одружена майже зі шкільної лави. Матеріально у них все було гаразд, але її чоловік Саня дуже був великий поціновувач жіночої краси.

Ну, жодну спідницю не міг пропустити! Вона постійно бігала, шукала його, з’ясовувала у знайомих, подруг, де ж її благовірний ночував цього разу.

Всі довкола знали, що він їй постійно зраджує. Хтось вважав за потрібне їй розповідати про його пригоди, хто вважав за краще мовчати. До останніх належала і я.

Тим більше я точно не знала ні імен, ні адреси, й ніколи навіть не цікавилася цим питанням. Ми з Оленою, можна сказати, товаришували. Я часто заходила до неї у гості, поговорити, попити чаю.

Якось вона мене запитала:
– Ось ти часто буваєш у 10-му мікрорайоні. Я знаю, що в тебе там батьки живуть, і багато знайомих. Скажи чесно, хто там у мого Сашка у коханках?

Я їй відповіла як є:

– Я його там бачила іноді. Але мені здається, що він туди приїжджає зі своїми дружками. Взагалі, я з цією компанією не спілкуюся, тож не в курсі, чесно!

Звичайно, чутки ходили різні, але я справді не знала у подробицях, з ким він там спить, чи не спить. Якби й знала, навряд чи розповіла б Олені. Вони потім все одно помиряться, а я ворогом сім’ї буду!

Якось я приїхала в цей самий 10 мікрорайон до своєї подруги Марини. Був чудовий літній день, ми планували піти на пляж. А доки сиділи у Марини в кімнаті, та чекали ще одну дівчинку, співали караоке.

У двері подзвонили, й Марина, подумавши, що прийшла наша третя подруга, побігла відчиняти. Раптом у кімнату ввірвалася Олена! Звідки вона? Причому вся червона, захекана. І кричить із порога чомусь на мене:

– Ти до нас у гості часто приходила, я тебе подругою своєю вважала! А ти, виявляється, змія підколодна! Не могла навіть розповісти, що чоловік мені зраджує?

Я, нічого не розуміючи, говорю:

– Олено, що з тобою? Ти про що?

Вона продовжує кричати:

– Мій Саня знову не ночував удома! І мені розповіли, що він спав тут, з цією ось твоєю гадиною Мариною!

Ти зі своїм чоловіком вже взагалі з глузду з’їхала? Знати не знаю, де він ночує у тебе! Я приїхала лише годину тому. І до чого тут Марина?

Люди на кого завгодно пальцем можуть показати, то ти до всіх бігатимеш і ганьбитимешся? Тут ми обидві подивилися на Марину.

Вона тихенько стояла осторонь і мовчала. Потім каже:

– Сто років він мені наснився, твій чоловік… Так, бачила я його вчора, він пив з мужиками на лавці й все. Олена стала приходити до тями, начебто заспокоїлася. Стоїть, мовчить, та у бік коридору зиркає.

Тут до кімнати забігає мама Марини, та кричить:

– Ось, дочко! Говорила я тобі, не зв’язуйся з одруженим! Я мовчати не буду! Я людина чесна! І все-все скажу! Так, був він тут уночі, спав тут на цьому дивані разом із Маринкою!

Ми всі буквально отетеріли! Як грім серед ясного неба з’явилася ця мама зі своєю правдою! Мені було ніяково. Хоча я насправді не знала, що Марина зустрічається із Сашком.

Олена мовчки розвернулася і пішла до виходу. Потім озирнулася і каже знову ж таки чомусь мені:

– Щоб ноги твоєї в нашій хаті більше не було! Зрадниця!

Я так і не зрозуміла, чому я залишилася винною? Не Марина, не інші дівчата, з якими проводив час її чоловік, а саме я? Звісно, я себе винною не вважаю!

Чесно кажучи, мені начхати на її слова, та на таку “приятельку”! Обрала собі бабія, а всі навколо винні!

КІНЕЦЬ.