Ми з Оленою вже 7 років разом живемо у шлюбі. Спільних дітей у нас поки немає, поки не склалося з цим. Хоча у Олени є син від першого шлюбу. І саме цей фактор мене найбільше засмучує, як би дивно це не звучало для інших людей.

Правду кажучи, мені просто постійно здається, що моя дружина не впевнена в тому, що хоче провести зі мною решту свого життя, адже я їй був потрібен в якості підтримки після того, як вона розлучилася зі своїм чоловіком і у неї був тоді дуже складний період в житті.

Вся справа в тому, що ми познайомилися з Оленою вже тоді, коли вона вже чекала дитину. Вона якраз розлучилася зі своїм чоловіком на той час. Ми одружилися ще до народження її сина. Хлопчик наш чудово знає, що у нього інший рідний батько, а не я, але все ж він кличе мене татом. І я виховую його, як свого рідного сина і люблю цю дитину, хоча вона не моя.

Я, можливо, якщо так можна сказати, практично найщасливіша людина на землі. Однак спільних дітей Олена чомусь не хоче. Дружина завжди знаходить відмовки одні: то синові треба ще підрости, а в наш час дитину важко на ноги поставити, то на роботі скоро підвищення і всі подібні виправдання.

Ще й моя власна мама весь час засмучує мене щодо цього.

Моя мама переконана, що Олена погодилася стати моєю дружиною аби не залишитися одній з дитиною у важкий для неї час, а насправді вона мене не кохає зовсім, я для неї людина чужа. Та я зовсім не хочу вірити в подібне. Адже всі сім років ми жили добре.

Олена дуже добра та турботлива жінка. Вона завжди зустрічає мене з роботи, робить приємні сюрпризи, ніколи не влаштовує суперечок, не прискіпується до різних дрібниць. Всі знайомі та друзі вважають нас ідеальною парою.

Але нещодавно в місто повернувся колишній чоловік моєї дружини, рідний батько нашого сина. До цього часу він жив в іншій країні і не думав про те, що у нього дитина росте, він взагалі був відсторонений від свого сина.

А тут приїхав та різко виявив бажання спілкуватися зі своїм сином, чого раніше не було. Ми запитали у сина про це, і він теж захотів з ним бачитися регулярно.

Мене це засмучує дуже, щиро кажучи, але все ж я не маю права перешкоджати їхньому спілкуванню. Мене більше здивувало те, що моя дружина цілком спокійно до цього поставилася, особливо не враховуючи мою думку. Таке враження, що її усі старі образи на цю людину спокійно минули, наче нічого всього й не було.

Але ж він ні копійки не дав своєму рідному синові за всі ці роки, а тепер з’явився, як грім серед ясного неба, і всі щасливі і задоволені, стали бігати на зустрічі з ним.

А остання ситуація геть мене засмутила. Сьогодні я прийшов раніше з роботи і виявив, що обручка Олени лежить на полиці. Мене це здивувало, адже ми ніколи не знімали обручок.

Дружина в цей час була на роботі і багато різних недобрих думок не давали мені спокою. Навіщо вона її зняла? І на роботу чи вона взагалі пішла?

Після роботи Олена відразу ж наділа обручку на палець і почала займатися своїми справами. Нічого незвичайного я в її поведінці не побачив. Однак тепер у мене є сумніви. А що, якщо вона знову спілкується зі своїм колишнім чоловіком? Адже кохала вона його раніше?

Олена завжди тримала образу на свого колишнього, адже він їм з дитиною нічим не допомагав, за всі рок не цікавився своїм сином, вона постійно недобре про нього говорила. А зараз просто мовчить, а коли я починаю розмову, що він з’явився, наче ні в чому не бувало і вона з сином постійно бігають до нього, а образи наче й не було, Олена ще виправдовувала колишнього. Мовляв, рідний батько – є рідний батько, як не крути.

Напевно, моя мати була права. Олена так і не народила дитину, адже не кохає мене. Я розумію, що правда рано чи пізно буде відома і мені доведеться її прийняти. Але ніяк не наважуюсь на розмову з коханою. Вона вже давно спить, а мені так прикро на душі.

А просто я сиджу і намагаюся знайти виправдання її поведінки. І не знаходжу. Ось навіщо їй потрібно було залишати обручку? Як ви думаєте, може це все ж проста випадковість? Ось, що мені тепер думати і як бути в цій ситуації, щоб налагодити наші відносини? Чи багато людей знімають обручки свої без причини і ходять без них?

Джерело