Я пов’язала своє життя не з тим чоловіком. Тепер про це дуже шкодую. Все почалося три роки тому.

Ми познайомилися, майже одразу почали жити разом. Все почалося після того, як я дізналася, що чекаю дитину.

З’явилася дитина, почалися якісь гулянки, потім прихоив й ображав мене, звинувачував у всьому. Після останньої витівки я пішла з дитиною до батьків до села до квартири, але умови для життя там були жахливі, майже нічого там не було.

Почалися сварки із батьками. Вони кажуть, що я їм не потрібна зі своєю дитиною.

Мати співмешканця телефонує, щоб я повернулася до її сина. А я впевнена, що це буде помилкою.

Тому що її син уже в розлученні з цієї причини. Його мати постійно лізе у наше життя.

Я зневірилася. Я знаю, що йому з дитиною не потрібна. Йому та його мамі потрібно, щоб я з ним жила та повертала аліменти, які висудила на дитину.

Вже думаю про те, щоб відмовитись від дитини, бо знаю, що з батьками жити не зможу і з цим чоловіком теж.
Пишу і хочеться плакати.

Знаю, сама вибрала його, але що тепер робити, я не знаю. Влаштуватись на роботу я не можу, бо тут роботи просто немає.

І маю проблеми зі здоров’ям. Не на кожній роботі зможу працювати. Допоможіть, будь ласка, порадою.

КІНЕЦЬ.