В Галини вже закінчувалися продукти, вона не хотіла йти в супермаркет адже там у два рази дорожче, а  вирішила поїхати на місцевий ринок. Але так як він знаходився далеко аж майже в кінці міста, то вона просила Івана, щоб взяв її з собою, якщо є місце в його машині.

Чоловік часто їхав в ту сторону, тож і брав попутчиків з собою, адже теж лишні кошти не стануть в заваді.
На ринку Галина та Іван підійшли майже одночасно до  місця де продавалися овочі, чоловік взяв пакет та почав набирати буряк.

Жінка здивована його спитала: ” Іване, а навіщо ти купуєш буряк? У мене є дача я ж тобі можу дати і буряк і моркву”. Почувши це Іван виклав назад буряк з кулька до ящику.

Так і домовились, колись давно Іван та Галина вчилися в одній школі і були однокласниками. Галина була старостою, а Іван звичайним учнем який вчився на самі трійки. Вони обидва не могли терпіти одне одного. Адже Іван постійно робив шкоду, його часто викликали до директора, і Галину теж як старосту, яка мала завжди бути в курсі всього, що відбувається в класі.

Дівчину це дуже дратувало і вона частенько зривалися на хлопцеві. Після школи їхні шляхи розійшлись.
І навіть на зустрічі випускників які влаштовувала Галина, Іван не з’являвся.

Вони тільки зустрілися в місті були один раз і то навіть толком не поговорили. От тільки цієї весни вони зустрілися вдруге на місцевому ринку, в Галини були важкі сумки і Іван запропонував її підвести. Галина шкільні суперечки не згадувала їй давним-давно все рівно було як він ставиться до неї. Адже скільки років пройшло, вони вже дорослі, в них самих є вже діти.

Та як виявилось, вони ще й жили в одному районі. Їдучи додому, вони майже не розмовляли, тільки так на загальні теми. Галина була хотіла запитати Івана про дружину, але потім її внутрішній голос зупинив її. А вирішила сказати про себе, що її чоловіка не стало і тепер вона сама.

Іван нічого не відповів на слова Галини. Але приїхавши він допоміг її віднести сумки на шостий поверх, та як ліфт поламався і  сказав, що вона може звертатися до нього, якщо їй потрібно буде щось привезти чи відвезти.

Галина хотіла якось віддячити чоловікові, та купила декілька кухонних приладь та рушників, подумавши що якщо в нього немає дружини, яка про це подбає, то йому знадобиться і  він тільки зрадіє.

Так і сталося, чоловік з вдячністю прийняв та подякував. У них не було душевних поседеньок з чаєм чи якигось романтичних розмов чи побачень у кіно чи в кафе, а просто взаємодопомога.

Галина вже не турбувалася за свою невелику ділянку на дачі, адже були чоловічі руки, які її допомагали.
А вона у відповідь Іванові давала домашніх закруток, що йому вистачало на цілу зиму.

Чоловік та жінка особистим життям одне одного не цікавилися, а просто жили та допомагали одне одному.
Двоюрідна сестра Галини Світлана випадково дізнавшись про помічника сестри прямо її спитала: ” І що ви просто допомагаєте одне одному і все?” Галина не розуміла, що мала на увазі Світлана, а ще раз підтвердила та сказала, що просто допомагають одне одному.

Та Світлана дальше продовжувала свої догадки. Вона сказала Галині, що якщо у Івана є дружина, то навряд чи це їй сподобається і може б вона не втручалась в іншу сім’ю, щоб не бути винною чи розлучницею.

Та Галина заспокоїла сестру що нічого такого вона не збирається робити. А Іван то є просто друг, який їй допомагає. Однак, після розмови з Світланою Галина все ж задумалася: “А якщо і справді у Івана є жінка, а вона тут зі своїми проханнями втручається”.

Тож одного такого разу, коли Іван знову приїхав до неї на дачу допомогти, Галина вже не стрималася та спитала, чи бува нема нікого в нього, кому б не сподобалося, що він їй допомагає?

Чоловік здивовано поглянув на Галину, проте сказав: ” Все добре, не хвилюйся, нікому нічого не сподобається, тож не переживай”. І тут сам чоловік задумався, що може він вже заважає Галині, так її і спитав. Галина поспіхом відповіла:” Ні, що Ти Іванку, ти навіть такого не думай, дуже вдячна що ти мені допомагаєш.

“А знаєш що, а давай краще ще зійдемось?” – додала Галина, сама не очікуючи від себе таких слів.
Іван не очікував почути це від жінки, але був безмежно радий, адже він і сам хотів якось запропонувати це Галині але не знав як.

І думав що можливо, він їй ще від школи так і не дуже подобається. Та Галина почувши це, засміялася та відповіла, що то не неприязнь була, а проста підліткова впертість. Та додала, що вона його зараз набагато більше пізнала ніж за всі шкільні роки. Після цього вони обоє стали мовчати, плече Івана було поряд і Галина несміливо схилила на нього голову.

Надворі було тепло і вони так довго просиділи не рухаючись, боячись зіпсувати цю романтичну ідилію.

Джерело