– Скажіть, у чоловіка є хтось на стороні? – Запитала Таня.

– В нього ні. А от у вас -є, -сива жінка, здавалося, тільки вдавала, що дивиться на карти.

Таня зніяковіла.

Вона не чекала, звичайно, такої прозорливості. Вона взагалі не хотіла йти до цієї Рити, подруга вмовила -вона переживала йти сама.

Поки Віра говорила з Ритою, Таня в іншій кімнаті розглядала книжкові полиці. Здивувалася -багато художньої літератури, а також наукові книжки зі складними назвами.

Раптом голос господарки за спиною:

-Любите читати?

– Люблю. Романи про складні долі.

-А своя як складається? Бачу, є у вас давнє важке питання.

-Та я за компанію прийшла, у мене все гаразд.

– Ну і добре. Немає питань -немає відповідей.

Рита знизала плечима, доброзичливо посміхнулася і запросила до коридору, почала прощатися. Може, це й відіграло роль? Вона не наполягала. Був вибір -запитати чи промовчати. Залишитися чи піти. Роби що хочеш.

В останній момент Таня передумала. І Рита зрозуміла її без слів. З посмішкою зробила запрошуючий жест:

– Дозріло питання?

“Точно знає щось, думки читає” – здивувалася Таня. Вголос спитала:

– А скільки коштує?

-Для тебе -безкоштовно.

– Це чому?

– Ти не за власним бажанням тут, а випадковостей не буває. Дозріло питання.

… У кімнаті для клієнтів не було нічого з того, що можна очікувати від ворожок. Тільки столик і два зручні крісла. Білі стіни та багато простору.

Таня сіла і знову засумнівалася. Для чого вона тут? Має зрозуміле життя, в якому все давно вирішено і ясно.

-Згадала відповідь? – Уточнила Рита.

-Ні. Про себе все знаю. Чи можна питання не про себе?

– Можна все.

-Скажіть, у мого чоловіка є хтось на стороні?

Карти з гарними зображеннями зашелестіли в руках Рити.

-У нього – ні не бачу. Не було і нема. А ось у вас є. І він чекає на вас.

-Хто?

-Чоловік, якого ви любите. Чекає.

-Неправда. Він знає, що ми не можемо бути разом.

-Він вірить, що можете. Тому й чекає.

– Він ніколи не говорив цього.

-Він справді любить вас, тож поважає ваш вибір.

Таня заплакала. І розповіла свою історію.

Студенткою вона без пам’яті закохалася у хлопця, якого «забракували» батьки. Батько, великий чиновник, швиденько організував статусний шлюб. По суті, її видали заміж батьки – за людину, яку вона бачила три рази в житті:

– Він гарна людина. Добрий та забезпечений. Навіть, мабуть, любить мене. Ми маємо сина. Але я все життя люблю іншого.

-Чому не йдете до коханого чоловіка?

– Не доля.

-Хто вам це сказав?

-Бабуся моя. Вона мене виростила. Дуже сильна була. Все знала. Сказала: все життя проживеш із нелюбимим, я ще у школі вчилася.

-І ви їй повірили, правда? Повірили в «долю», накреслену бабусею, і не дозволяєте собі бути щасливою. Таємно зустрічаєтеся з коханим і не йдете від чоловіка.

Таня мовчала.

Рита похитала головою, подумала. Потім сказала:

-У житті людини немає такої жорсткої зумовленості. Якщо вона лише сам її не створить. Доля може змінюватись. І робиться це у моменті – вашим вибором. Жити без кохання – вибір, жити без радості – вибір. Виконувати бабусине пророцтво – вибір. І не робити жодного вибору – це теж вибір.

***

Таня все ще одружена. Переживає, що розлучення погано сприйме син. Коханий чекає. Час її життя витікає у пісок.

А ви вірите, що долю можна змінити? Чи доводилося робити такий вибір?