Вадим наро дився в селі, там і провів все своє дитинство.

Виховувала хлопчика мама, оскільки батько загинув під час робіт у лісі, коли жінка була ваrітна. Вадим ріс добрим і вихованим хлопчиком. Коли йому виповнилося 18, він поїхав в місто – отримувати професію.

Правда, всі родичі відмовляли його від цієї поїздки: мовляв, роботу знайти можна і в селі. Але він нікого не слухав.

Мати теж не хотіла його відпускати, адже він був її єдиною підтримкою і опорою. Вадим закінчив училище, відучився на автомеханіка.

Поступив на роботу, більшу частину зароблених грошей відправляв матері. Одружився, але роз лучився через 5 років.

Дружина не цінувала його, говорила, мовляв, грошей не вистачає. Але зате Вадима цінували друзі і родичі. Але хлопцю не подобалося в місті.

Не міг він жити в тих місцях, де всі питання вирішувалися грошами.

Мати вислуховувала його по телефону і говорила: – Так повертайся в село.

І тут повно роботи. А якщо думаєш дружину знайти, он, Анжела, чим тобі не дружина? Вадиму теж подобалася Анжела, але друга дружина теж виявилася з міста. Але і вона пішла до іншого-також через брак грошей.

Зараз Вадиму 40. Він поїхав в село, влаштувався на пилораму. Але найголовніше те, що чоловік щасливий. Він нарешті зрозумів сенс приказки «де наро дився, там і згодився».

Одружився на Анжелі. У них наро дився вже первісток. Але найголовніше для Вадима те, що щаслива мама.

КІНЕЦЬ.