– Вона нам ніхто, – пробував зупинити мене чоловік, коли я сказала, що перед святами поїду до колишньої невістки і відвезу їй гроші.

– А внуки? Вони нам теж ніхто? – питаю я чоловіка.

– Внуки інша справа. Купи їм щось. Навіщо такі великі гроші витрачати? – не вгавав він.

Я спочатку не розуміла, чому він так проти того, щоб я їхала до невістки і внуків, а потім здогадалася. Мій чоловік дуже хотів нову машину, і сподівався, що я йому віддам ті гроші, які я в цьому році привезла. А я вирішила розпорядитися ними по-іншому.

На заробітках в Італії я була 16 років. За цей час я непогано заробила, усі євро я своєму чоловікові висилала, а він вдома господарював.

Я дуже хотіла збудувати будинок, і чоловік з цим чудово впорався, тепер у нас сучасний двоповерховий дім, я про такий навіть не мріяла ніколи. І машину собі чоловік теж придбав за мої гроші ще кілька років тому.

Я не була проти, навпаки, раділа, бо ж ми себе на старість повністю забезпечили. Планувала ще рік попрацювати і вже повертатися додому, бо хочеться ще трохи пожити і потішитися тим, що я пристарала. Адже не одну історію чула, що заробити людина заробила, але пожити в добрі не встигла, бо ж роки летять і ми не молодіємо.

У нас з Іваном є єдиний син Орест. Він давно поїхав з села, спочатку вчитися, потім залишився в місті, знайшов роботу, одружився, невістка нам дуже сподобалася.

У них з Ольгою народилося двоє синочків, хороших таких. Я дуже раділа за сина, що у них все так гарно склалося.

Але 4 роки тому мені в Італію подзвонила невістка і повідомила, що вони з моїм сином розлучаються.

На розлученні наполягав власне Орест, тому Ольга слізно просила мене якось вплинути на сина.

Я спробувала з ним поговорити, але розуміла, що особливо це нічого не дасть, адже син дорослий, розумний, і якщо він так вирішив, значить на то були свої причини.

Діти розлучилися, і через невеликий проміжок часу я дізнаюся, що у сина є інша жінка, яка чекає від нього дитину.

Орест одружився вдруге, у них з Іриною народилися двійнята, дві дівчинки.

Мені нічого не залишалося, як прийняти нову невістку і полюбити внуків, бо нічого вже не зміниш. Життя таке, в ньому усяке буває.

Взагалі Ірина виявилася хорошою дружиною для мого сина і гарною матір’ю для їхніх дітей.

З Ольгою і своїми внуками я не переставала спілкуватися, особисто для мене нічого не змінилося після розлучення.

І вийшло так, що я однаково любила двох своїх невісток і усіх своїх внуків. Я завжди на стороні свого сина, якщо він так вирішив, значить, так правильно.

А цього року я вирішила трохи допомогти дітям, адже привезла з собою немалу суму, яку за рік заробила, бо час непростий, а гроші – то лише папірці.

Я покликала сина з Іриною і дала їм дві тисячі євро, в розрахунку по 500 євро на кожного.

Сподіваюсь, що це хоч якось їм зараз допоможе.

Але і Ольгу з внуками я не могла обділити, тому поїхала до неї і відвезла їй півтори тисячі євро.

Іван радив дати тисячу, мовляв, Ольга тепер нам чужа, треба дати тільки онукам.

Але я вирішила дати і їй, адже вона мені народила чудових внуків. І вона не винна, що все так сталося.

А чоловік злий на мене, бурчить, що я грошима розкидаюся. Каже, що Ольга вийде ще раз заміж і про нас навіть не згадає.

Може і так, але поки-що вона сама, і я вирішила і їй щось виділити, якщо маю таку можливість.

А як би ви вчинили на моєму місці? Хто з нас правий – я чи чоловік?

Джерело