В 34 роки я вдруге вийшла заміж. Мій перший шлюб не склався через те, що ми одружилися дуже молодими, ще студентами, бо у нас були почуття.

Але як ми тільки стали жити разом, почалися побутові проблеми, які треба було вирішувати, і з’ясувалося, що до такого ми не готові. Тоді я сама запропонувала чоловікові розлучитися, бо бачила, що у нас немає майбутнього.

У шлюбі я була всього рік, дітей у нас не було. Після розлучення я зайнялася кар’єрою, я багато працювала і сама заробила собі і на квартиру, і на машину.

А Олексія я зустріла рік тому, у спільних друзів. Я йому приглянулася, і він став приділяти мені знаки уваги. Цього разу я вже не велася на почуття, а намагалася все ретельно зважити.

Ми стали жити разом, в моїй квартирі, а коли я зрозуміла, що чекаю дитину, ми розписалися. У мого чоловіка є мама і молодший брат.

Той одружився і привів невістку додому. Моїй теперішній свекрусі це не дуже подобається, тому вона постійно приходить до мене і скаржиться на дружину свого молодшого сина.

Я чемно слухаю, але не стаю ні на чию сторону: чужа сім’я – темний ліс. Але нещодавно свекруха прийшла до нас ввечері дуже засмучена, і сказала, що заночує у нас. Я не хотіла її нічого розпитувати, просто постелила ліжко, а зранку за сніданком мама чоловіка сама почала розмову.

Вона знову стала скаржитися, тепер уже не лише на невістку, але і на свого молодшого сина, і сказала, що жити з нами вона більше не може, і що я можу їй допомогти.

Я не зовсім зрозуміла, що вона має на увазі, але свекруха продовжувала.

– Юлечко, а чи не могла б ти впустити мене в свою однокімнатну квартиру пожити на певний час? – запитала вона мене.

Від почутої пропозиції я не відразу оговталася, так що й не знала, що й відповісти, щоб не образити свекруху. У мене і справді є ще одна квартира, яка два роки тому дісталася мені у спадок від бабусі.

Я її зараз здаю квартирантам, бо розумію, що якщо я зараз піду в декрет, то грошей у мене стане менше, тому виручка від оренди в моєму випадку буде точно не зайвою.

Свекруха побачила моє сум’яття, і продовжила:

– Донечко, я тебе не спішу, але подумай над цим, ти і справді мені б дуже допомогла, – знову стала проситися свекруха.

Тоді я відповіла, що мені треба подумати. Вона пішла, а я просто не знаю, що мені робити. Чоловік просить, щоб я впустила його маму в ту спадкову квартиру.

Але, як на мене, все дуже нечесно виходить, бо свого старшого сина (мого чоловіка), свекруха пустила з дому без нічого, а своєму молодшому сину вона готова залишити весь будинок.

Та й не буде її проживання тимчасовим, куди вона піде після того, як обживеться в моїй квартирі? Одним словом, треба відмовляти, але як це зробити, щоб не зіпсувати стосунки з своїм чоловіком?

Джерело