Мені всього 49 років, але молодша сестра вважає, що у мене вже немає ніяких особистих справ і я маю бути безкоштовно нянею її десятирічному сину.

Я люблю Петруся, це мій найкращий племінник, він розумна і хороша дитина. Але ж не на стільки я маю їм належати! Допоможіть будь-ласка, порадою, як мені розібратися в цій ситуації.

Сестра Валерія за мене молодша на 11 років. Її сину Петрику зараз 10 років. Коли народився Петрусь, ми з Лерою жили разом на орендованій квартирі. Я тоді щойно розлучилася і жила з дочкою, їй було тоді 7 років. Чоловік сестри працював вахтами далекобійником, і ми часто були самі, допомагали одна одній з дітьми.

Сестра доглядала мою Соломійку, коли я була на роботі, а я допомагала їй з сином, також доглядала, залишалася з Петриком, коли потрібно було.

Тепер усе змінилося. Сестра розлучилася з чоловіком і живе окремо, я ж навпаки зустріла свою споріднену душу і вийшла заміж за Тараса, у нас все добре і я щаслива.

Живемо ми з сестрою недалеко одне від одного, і продовжуємо спілкування, часто ходимо в гості вона з петриком до нас чи ми до них, проводимо вихідні разом, свята.

Моїй доньці зараз 17 років, а моєму племіннику Петрику – 10. І ось сестра вирішила, що і їй пора влаштовувати знову особисте життя і почала дуже часто залишати з нами Петрика, буває, що навіть на кілька тижнів.

Я на роботі, але вчу з ним уроки, воджу на гуртки. Кожні вихідні Петрик як само собою у нас. Я вважаю, що сестра трохи перегинає палицю. Лера навіть почала просити, щоб моя дочка чи хтось із нас його забрали і самі потім привели їй.

У мене відчуття. що сестра просто користується нами. Коли ми якось мали свої справи і відмовили Валерії, сестра образилася стала говорити, що вона нам не потрібна і ми її не любимо.

Але це ж не так, просто у нас теж є свої справи, нам потрібно кудись сходити чи поїхати. Сестра зараз з нами майже не спілкується – після другої нашої відмови сидіти з Петриком. Коли я їй дзвоню, Лера дорікає мені, що я влаштувала свою долю, а їй не даю.

Я вважаю, що моя сестра не відчуває міри. До слова, мій чоловік безвідмовно завжди їй у всьому допомагав, якщо потрібна була чоловіча сила. Але вона вважає, що це як так і треба.

Лера думає, що вона і її син нам не потрібні, раз ми перестали брати його на вихідні і тоді, коли їй потрібно розважитися. Скоро Великдень, я хотіла запросити її, приготувала Петрику подарунки, а тепер навіть і не знаю, адже взаємини зіпсувалися.

Ось я і не можу зрозуміти, хто має рацію. Допоможіть розібратися у ситуації! Сестра зі мною перестала спілкуватися. Що робити, як пояснити їй, що в мене теж сім’я і я маю теж свої життя і турботи, крім її сина? Дякую і всім смачної паски!

Джерело