Прошу пораду, бо сама вже не в змозі впоратися емоційно. Мій чоловік мав сім’ю. Дружина та син.

Мій чоловік, одружившись з нею, був змушений виїхати працювати на заробітки до Франції, щоб сім’я ні чого не потребувала.

Його колишня дружина (як і будь-яка жінка на її місці) була незадоволена довгою відсутністю (по 3 місяці) чоловіка, він вирішив все змінити і повернувся додому остаточно, влаштувався на роботу.

Через рік спільного життя дружина подала на розлучення, мотивуючи це тим, що вони різні люди і їй важко. Мій чоловік пішов, залишивши їй все майно.

За тиждень до квартири переїхав її новий чоловік, з яким вона живе й досі. Вона звинувачувала свого колишнього чоловіка в якійсь невдячності, за те, що вона так довго чекала, за те, яка вона мати і господиня, слала провокаційні фото сина з її новим чоловіком.

Потім чоловік зустрів мене, через рік ми одружилися, він розповів мені свою історію. Я довго не могла зрозуміти, що там трапилося, але й сильно не хотіла питати.

Але я зрозуміла зараз одну страшну річ, він щодня, щохвилини несе в собі цю образу і ненависть за зраду, він мені розповідав свої внутрішні почуття, що він просто не може її за це пробачити. Щоразу, коли ми беремо сина, щоразу, коли дитина говорить про свою матір, потім йде, ми починаємо про все це говорити.

Він постійно порівнює, як у нас і як у них, конкурує, каже, що йому треба стати ще успішнішим, і я вже зациклилася на цьому теж, і зробила теж грубу помилку.

Колишня дружина відключила на день народження дитини телефон, і мій чоловік не міг дві доби додзвонитися до сина, і я написала їй зле повідомлення, що вона не має жодного морального права так знущатися з мого чоловіка.

Після чого вона написала мені теж купу не приємних слів, про те, що це не моя справа. Загалом цей кошмар тягнеться до цього дня, як вчинити? Як обірвати це все?

Як правильно реагувати на її нахабство, на розповіді сина про хорошу маму. Я розумію, що треба намагатися не зважати, але в мене вже камінь у грудях від цього.

У цьому році я була в положенні і втратила на 6 місяці дитину, і це посилило ситуацію,  ще більше образи в моїй душі.

КІНЕЦЬ.