Мені 27 років, працюю на великому підприємстві секретарем директора, навчаюсь заочно в університеті. Мене виховувала мати без батька (я його не бачила ніколи).

Скажу чесно, була важкою дитиною у підлітковий період, потім почала працювати — з’їхала від мами (на той момент мені було 22 роки), працювала, були стосунки з хлопцем (2 роки жили разом).

Але настав момент, коли з’явилися труднощі, а саме операція, тривале перебування на лікарняному, через що попросили піти з роботи, з хлопцем розійшлася через несхожі плани на майбутнє і я переїхала знову до мами (це було 2 роки тому).

Справа в тому, що 9 років тому моя мати вступила у стосунки з одруженим чоловіком (хочу сказати, що він відразу не сподобався). Потихеньку він почав йти від своєї законної дружини і невдовзі почав жити з нами в 2-х кімнатній квартирі і 1,5 роки тому вони одружилися.

З мамою у нас були завжди найтепліші стосунки, так, були сварки та непорозуміння, але завжди намагалися озвучувати свої думки та претензії щодо одна до одної.

Але варто йому з’явитися (саме йому, тому що було достатньо чоловіків у житті моєї матері, і я ставилася спокійно до них більш/менш) і все пішло похилою.

Він став міняти її, вона стала абсолютно чужою мені людиною, виганяє мене з квартири, забороняє мені приводити мого хлопця, постійні випивки увечері.

Почалися розмови на тему поділу майна, якщо раптом вона помре — між мною та ним (людиною, яка не дала їй нічого крім фінансових проблем, розхитану психіку, бо за будь-якої сварки він йде назад до колишньої дружини).

Можна було б допустити ймовірності ревнощів з мого боку або, можливо, почуттям власності, оскільки жили ми вдвох усе моє свідоме життя, але це помічають усі абсолютно!

Мою матір вибір мого чоловіка не влаштовує, її чоловіка теж – як вип’є, починає ревнувати маму до нього, доходить до смішного-кричить: «Роби вибір хто буде господарем у цьому будинку: він чи Я?»

Зустрівши свого чоловіка, я змінилася, стала більш домашньою, кинула шкідливі звички, ми замислюємося всерйоз про дітей, але це тільки плани, а поки що ми зустрічаємося тільки.

Але за маму дуже переймаюся і не розумію, якого дідька ми маємо ділити квартиру з цим чоловіком.

КІНЕЦЬ.