Моя свекруха вирішила не створювати інтриги, а одразу підійшла до вирішення своєї шкурної проблеми. Вона мені запропонувала “чесно” ділити зарплату мого чоловіка.

На її думку, буде цілком чесно, якщо половина зарплати йтиме їй, а друга половина, так і бути, діставатиметься мені.

Тільки мене такий “чесний” розклад не влаштував, бо ми плануємо дитину, а це означає, що я піду в декрет. Жити на половину зарплати чоловіка родині із трьох осіб навряд чи вдасться.

Я знаю, що до нашого весілля чоловік жив із мамою. Не тому, що він мамин синок і нікуди від її спідниці не відривався, просто він накопичував на свою квартиру і так було зручніше.

Поки він жив із мамою, то платив за комуналку, купував додому продукти, давав мамі грошей на якісь побутові потреби. І вона до цього, певне, звикла. Тому ідея нашого весілля їй одразу не сподобалась. Знаю, що вона синові мозок виносила, умовляла не поспішати, придивитися до мене краще.

Тільки він її слухати не став, кажу ж, він не мамин синок, своєю головою думає. До того ж на той момент, як його мама зі мною познайомилася, він мені вже пропозицію зробив, яку я прийняла.

Зрозумівши, що відмовити сина від весілля не вийде, вона почала з іншого кінця. Почала вмовляти нас пожити з нею, не поспішати йти в іншу квартиру.

– У мене трикімнатна, місця всім вистачить, чого вам кудись рватися? Ще грошей накопичите, – умовляла вона нас.

Але й ця її пропозиція відгуку не знайшла. У чоловіка є накопичення, у мене є накопичення, можемо взяти двокімнатну та спокійно жити там. Навіщо нам по чужих кутах поневірятися?

Тим більше на той момент я вже зрозуміла, що свекрухи наше весілля кісткою в горлі встало. Отже, велика ймовірність того, що вона прикладатиме сили, щоб наш шлюб зруйнувати. Воно мені потрібне?

Ні, я розумію, що і життя в іншій квартирі від цього не вбереже, але якщо жити на її території, то бачитися доведеться щодня, важелів тиску у свекрухи буде більше. А у своїй квартирі я почуватимуся господинею, вплив свекрухи буде обмежений, такий варіант мені здається більш виграшним.

Чоловік теж не збирався з мамою далі жити, вважаючи, що окрема сім’я і жити має окремо. Тому й тут планам свекрухи не судилося збутися. Мабуть, свекруха пробувала ще способи повернути зручну для себе фінансову систему, але не досягла успіху в цьому, тому й вирішила поговорити прямо.

– Давай, щоб не сваритись, вирішимо: половина його зарплати мені, половина тобі. Я все влаштую, сина вмовлю, ти тільки не заважай, – запропонувала вона мені.

Мені просто цікаво, як вона собі бачить життя сім’ї з іпотекою та декретом на половину зарплати одного чоловіка? Він не мільйон заробляє, все набагато скромніше. Думаю, вона тепер вже не рада, що цю тему взагалі порушила. Але свекруха сама винна, її за язик ніхто не тягнув.

Я тепер постараюся, щоб вона взагалі нічого не отримала. Нехай йде працювати!

КІНЕЦЬ.