Скупа теща.

У мене дружина і двоє малолітніх дітей. І теща, яка живе разом з нами. За матеріалами

Після одруження ми з дружиною спочатку знімали квартиру. Але незабаром не стало батька і мати залишилася одна. Одна в чотирикімнатній квартирі в центрі міста.

Місто у нас обласний центр, тому про розмін житла мова навіть не йшла. Це було б просто нерозумно. Тим більше що дружина – єдина дитина в сім’ї.

Недовго роздумуючи, ми з дружиною переїхали до матері. Кімнат достатньо і місця для всіх в надлишку.

Після народження двійні наші справи стали гірше, так як дружина пішла в декрет, а я втратив добре оплачувану роботу. Збанкрутувала фірма, в якій я працював і мав хорошу перспективу.

Довелося влаштуватися на більш-менш підходящий оклад, але грошей не вистачає. Ми ледве-ледве зводимо кінці з кінцями.

Допомоги від тещі чекати не доводиться. Вона живе за принципом: ми самі всього добивалися і ви самі досягнете, якщо захочете. Але якщо взяти до уваги той факт, що у неї була одна дитина, а тут відразу двоє, то паралель не проводиться. Взагалі не проводиться.

Тесть був військовим. Пенсія у нього була досить хороша. Теща, як втратила єдиного годувальника, переоформила її на себе. Тому, вона дуже навіть забезпечена пенсіонерка. Але ось співчуття у неї ні крапельки.

Ви самі знаєте, які зараз ціни дитячі речі. Тим більше для немовлят. А їх двоє. Ми з дружиною економимо на всьому. Відмовляємо собі в кожну дрібницю, щоб протягнути до наступної зарплати.

А теща, тим часом, ні в чому собі не відмовляє. Вона навіть зажадала роздільного харчування, щоб не витрачати зайві гроші на нас. Як вона каже, вона все життя жила для когось, а тепер прийшов час пожити для себе.

Я все розумію. Кожна людина має повне право на свої бажання і потреби.

Я згоден, що в цьому житті ніхто нікому нічого не винен. Але є ж чисто людське ставлення до людей. А тут мова йде про найближчих людей: про дочку і онуків. Про себе я взагалі мовчу.

Я не претендую на її гроші. Не подумайте нічого такого.

Я дорослий чоловік і сам можу подбати про свою сім’ю. Я і подбаю. Просто мені важко дивитися, як дружина розтягує і економить на будь-якої речі.

Ті ж підгузки одягаються тільки на прогулянку, вдома по-старому – тканинні багаторазові пелюшки.

Невже так шкода або складно, не знаю, виділити своїй доньці невелику суму допомоги в місяць або просто – купити пачку памперсів.

Нам багато і не потрібно, але вони врятували б становище. Я впевнений, що незабаром зможу виправити ситуацію, але, а поки ми змушені ретельно продумувати кожну свою покупку.

Мені просто цікаво, коли теща стане зовсім немічною і їй буде потрібна наша допомога, як тоді вона буде себе вести? Адже ніхто нікому нічого не винен! А тим більше я їй!

КІНЕЦЬ.