Життя в один момент круто змінилося.

Мама Ілони, народила дочку для себе, а якщо чесно, то вона навіть не знала від кого, та її це і мало цікавило, у неї є дочка, а це головне.

Тетяна Петрівна, так, звали маму дівчинки, виховувала її так, щоб вона ненавиділа чоловіків з дитинства. Але Ілона росла не по днях, а по годинах, була дуже красивою, стрункою, доброю.

А Тетяна Петрівна вселяла дівчинці, що мама все для неї робить, і дочка буде їй винна до скону. Ілона дуже любила свою маму і погоджувалась з нею у всьому.

Але час минав, дівчинка виросла, зустріла свого молодого чоловіка і готувалася до весілля, але її мама, була проти цього шлюбу, вона вважала, що молода людина, не пара її дочці, він жебрак. Вони потайки від мами розписалися і поставили її перед фактом, що вони тепер чоловік і дружина.

Тетяна Петрівна вигнала дочку з дому і сказала, щоб вона більше не з’являлася на порозі її будинку. Їм не було де жити, вони зняли маленьку кімнатку і жили там, але Ілона вирішила до матері не повертатися.

Життя – бумеранг, сьогодні ти на коні, а завтра ти, під конем, так і в нашій історії. Виявляється батько Сергія, так, звали чоловіка Ілони, шукав свого сина, щоб залишити йому спадок, він був дуже багатою людиною.

Володимир Васильович, так звали батька хлопчика, знайшов його і розповів всю правду про себе і мамі хлопчика.

Сергій пробачив батька, вони помирилися і поїхали всі разом до бабусі, яка виховувала хлопчика, виявляється, у нього є мати, але вона кинула сина і поїхала в невідомому напрямку.

Ілона незабаром народила дочку, Сергій і Володимир Васильович були дуже щасливі, дівчинка народилася здоровою, а дня них це було найголовніше.

Тетяна Петрівна дізналася, як круто змінилося життя її дочки і прийшла миритися, але дочка не захотіла більше спілкуватися з мамою.

Виходить, що коли вони були бiдні, то не потрібні були їй, а тепер, коли вони стали багаті, то мама згадала, що у неї є дочка і вона, виявляється, її дуже любить.

Любов не вимірюється грошима, любити треба серцем, а це дано не всім.

КІНЕЦЬ.