Все життя у чоловіка були інші жінки.

«Та кому ти потрібна», кричав чоловік, коли вирішив піти від мене.

Я вдивлялася в його обличчя спотворене ненавистю і думала, яка я дурепа. А навіщо він мені? Завжди заробляла більше за нього, ніколи він грошей не давав на сім’ю, та й не знала я ніколи скільки у нього грошей.

Був момент в нашому житті, коли я всіма правдами-неправдами, постаралася створити загальну сімейну касу. Вийшло боком.

Гроші він не вносив або щось вносив, але потім мені діставалася порожня скринька. «Терміново потрібні були. Друг в борг попросив. Треба купити ліки. Потім віддам»

Довелося знову ховати гроші, мої гроші, а то не було грошей на їжу, транспорт. Доводилося просити у друзів в борг, а потім віддавати.

Потім ті ж друзі розповідали, як бачили чоловіка в ресторані, де він бенкетував з коханкою, яка сиділа прилюдно на його колінах, а він платив.

Мені це так набридло. Невже я не гідна нормальних відносин, питала я себе і чоловіка. «Ні,» цинічно відповідав він, «якщо мені було добре в родині, шукав би я розуміння в іншому місці? Спочатку я тебе жалів, але тепер бачу, що ти гідна цього».

Пам’ятаю, я від такого нахабства оніміла. Іди, попросила я, і мати з собою прихопи.

– Піду, але ти потім на колінах приповзеш, попросиш повернутися.

Минуло десять років. Повернувся мій чоловік. Орел, пошарпаний, як бомж. Я до цього часу залишилася одна. Діти виросли і покинули будинок.

Дочка і родичі вмовили взяти назад блудного ідіота, а то здохнути може під парканом як бомж. Змінився він, запевняли вони, вже не той, що був.

А ти одна, хоча б жива душа в домі буде. Допоможе коли.

Я довго думала. Не хотілось. Люди не змінюються. І він пів року ходив, допомагав, старався.

Гаразд, подумала я. Будемо жити як брат і сестра. У різних кімнатах. Огидно було думати про щось інше, знаючи його переваги і багатокілометрові любовні пригоди.

– Так, багато помилок я наробив, стогнав мій благовірний в своє виправдання, тебе не цінував. Але все зрозумів. І друзі кажуть, схвалюють.

І я зробила дурницю. Пустила лисицю в курник. Через пів року все стало на свої колишні місця. Зловила його листуванні з іншою. Ой, як він ухилявся, від неї відмовлявся, потім пішов в aтаку, мене звинувачуючи в усіх гріхах.

Зараз живемо в одній квартирі, але він знову виглядає як бомж. Я не готую для нього, не перу, не прибираю його кімнату. А йому лінь.

Одяг валяється на брудній підлозі, спить він на матраці без постільної білизни, сморід стоїть, носить один і той же одяг тижнями, а то й місяць. Йти не збирається.

І не знаю я як мені поступити. У нього своя частка в квартирі. Хоча і квартплату і всі витрати плачу я. У нього як завжди немає грошей.

Виходу поки не знаходжу.

КІНЕЦЬ.