Рита відкрила очі і зіщулилася. У квартирі було дуже холодно. Вона подивилася на годинник: було 2 години ночі. Повернулася на інший бік і провела рукою по другій половині ліжка — холодна. Значить, Саша досі не прийшов додому. Вона сіла на ліжку.

Майже 10 років щасливого спільного життя, спільний син. І невже тепер чоловік їй зра джує. Причому, змінює ось так от, відкрито. Не відповідає на дзвінки і не приїхав ночувати. Раптом вона почула, як в замку повертається ключ. Чоловік повернувся. Вона встала з ліжка і вийшла в коридор.

— Привіт, — прошепотів Олександр.

— Чому не спиш?

— Ти серйозно? — відповіла Рита.

— Чому я не сплю? 2 години ночі, а мій чоловік тільки прийшов додому. Вважаєш, це нормально?

— Затримався на роботі. Я ж тобі говорив, у мене багато роботи.

— Саша, а ти не міг придумати, щось реальніше?

— Ритка, —Олександр благально глянув на дружину.

— Ну, сіла у мене батарея.

— Ти був у kоханки? Так?

– Рито, ну з чого ти це взяла? — Думаєш, вигадала? Ці твої затримки регулярні, майже 2 місяці вже. Раніше ти так не робив. Що я повинна думати? Мужик лише знизав плечима.

— У мене немає іншої.

— Все. Я більше не хочу з’ясовувати стосунки. Сьогодні ти спиш на дивані. А завтра ми підемо подавати заяву на розлу чення. — Рита, будь ласка, почекай – — попросив Олександр.

— Я втомилася. Тебе вічно немає. Ти не береш участі в житті сім’ї. Я пішла спати.

Вранці Олександр не став чекати, коли прокинеться дружина. Він зібрався раніше і пішов на роботу. Рита зібрала сина, відвела його в школу, а сама поїхала на роботу. Весь день вона нер вувала. Подруга Рити, Тоня, відразу помітила, що щось не так. — Знову nроблеми з Сашею? — Так.

Прийшов вчора додому близько другої години ночі. І, як завжди, нічого не пояснив.

— Розлу чайся, — заявила подруга. Рита знизала плечима.

— Ось ти розлу чилася. Ну то що? По-моєму, тобі це не принесло великого щастя.

— Зате мене ніхто не обма нює. Не знаю. У нас з Сашею завжди все було добре. За останні два місяці його немов підмінили.

— Звичайно, бл ін, — обу рилася подруга.

— Нібито це не він пішов на ліво, а ти не так поводила себе…

— Знаєш, Тоня. Я, мабуть, з ним сьогодні ще поговорю. Зараз подзвоню мамі, попрошу, щоб вона забрала сина зі школи. Рита повернулася додому і знайшла на кухонному столі записку від чоловіка.

«Я не хочу розлу чатися. Але і розповісти тобі поки нічого не можу. Я йду з дому. Поживу у друзів. Я повернуся через кілька тижнів і все поясню. Ви бач”. Рита безсило опустилася на стілець.

Що жробити? Вона нер вувала, але нічого не могла вдіяти. Минуло 10 днів. Була субота. Коли Рита відкрила очі, на годиннику вже було близько 11-и. Вона зляkано підскочила на ліжку. Де ж Андрій? Зазвичай він будив її близько дев’яти. Рита швидко знайшла свій телефон і набрала номер мами Саші.

— Андрій у Вас?

– Так. Не хви люйся. Саша вже поїхав додому. Я думала, він позвонив тобі, що вони нормально доїхали. Але, мабуть, забув…

— Все в порядку. Дякую. Риті залишалося тільки чекати. Олександр з’явився вдома через годину. Красивий і з величезним букетом червоних троянд.

— Що відбувається?

— Ти забула? — запитав він. — Сьогодні ж річниця нашого весілля. Рита охнула.

Зусіма своїми переж иваннями вона зовсім про це забула.

— Забула. Ти сказав, що все розкажеш мені, коли приїдеш.

— Так, розповім. По-перше, це тобі, по-друге, збирайся, ми їдемо в ресторан. Зрештою, сьогодні десять років.

— Саша, ти обіцяв все пояснити…

— Рит, я працював. Знайшов другу роботу. Жив у батьків. Я хотів зробити тобі справжній подарунок. Тому зараз ми їдемо обідати, потім гуляти, а потім кататися на пароплаві. І це ще не все. Ось, — і Саша простягнув їй конверт. Рита відкрила його і ахнула. Путівки в Париж.

— Ти зробив це для мене?

— Здивувалася вона.

— Виб ач, що ти так пере живала, але у мене і на думці не було тобі змі нювати. Я тебе кохаю.

— А я тебе кохаю. Ти найкращий чоловік у світі.

КІНЕЦЬ.