Я не впевнена, що це така вже велика проблема, але я довіряю лише кільком людям: чоловікові, мамі та близькій подрузі, з якою ми знайомі вже 15 років.

До всіх інших я ставлюся з недовірою.

Не те, щоб я чекаю, що вони завдадуть мені шкоди; швидше моя проблема пов’язана зі спостереженням за тим, як часто люди вигадують собі неіснуючі життя, що й змушує мене уникати спілкування з ними.

В останні роки, особливо в моїй творчій сфері, наповненій мрійниками, я часто стикаюся з подібним удаванням.

Мені здається, що я постійно чую одні й ті ж прикрашені історії, які зазвичай закінчуються моїм усвідомленням того, що людина збрехала чи перебільшила.

Наприклад, одна моя колега стверджувала, що є вегетаріанкою, але була спіймана за поїданням курки мною особистою.

Інший друг вихвалявся, що накопичив достатньо грошей на квартиру в центрі міста, але виявилося, що в нього взагалі немає заощаджень навіть на нові туфлі.

Чоловік однієї з колег виставляє себе успішним підприємцем з великим бізнесом, проте його сім’я зазнає фінансових труднощів через неоплачені рахунки за комунальні платежі.

Подібна модель обману мене засмучує.

Я вірю у те, що треба бути щирим. Немає нічого ганебного в тому, щоб винаймати житло, володіти скромним телефоном або бути звичайною людиною.Навіщо прикидатися тим, ким ти не є?

КІНЕЦЬ.