Свекруха не хоче віддавати нам позичені гроші, які вимантила в нас, як до весілля, так і після – подаровані гостями, хоч минуло з того часу вже десять років.

Ми жили з нею, тому сказати “ні” не могли. Свекор же про цей “боржок” дружини не знав, тому коли ми переїжджали на орендовану сказав, що ми халявщики.

Мені так образливо, бо мої батьки на хрестини до онучки з золотом прийшли, а наша боржниця “на словах” привітала. А недавно ми дізналися, що заміж виходить і її дочка!

В п’ятницю виповнилося 10 років з дня нашого з Павлом весілля!

Дорогі дівчатка, скажіть, чи справді мені потрібно на всі ці “справи” свекрухи просто закрити очі?

Почну з самого початку…

10 років тому, ще до того, як ми з Павлом стали на рушничок щастя… свекруха позичила у нас гроші… До нашого весілля не вистачило.

Потім виявилося, що бізнес, яким вона керувала, прогорів і вона увійшла в мінус…

Анна Андріївна поступово почала тягнути в нас і гроші, які нам на весілля подарували гості.

Закінчилось все тим, що в її руках опинилися всі наші весільні гроші. Ми жили в неї в той час, тому не сказали “ні”, бо якось було не зручно.

Анна Андріївна нам нічого не віддавала, бо не мала з чого… хоча в той же час вони з донькою постійно ходили по магазинах і купували одяг.

Коли ми ще планували їхати у весільну подорож, то свекруха зачинялася з Павлом у ванній і просила цього не робити, бо це даремна трата грошей.

– Краще поїдьте на вихідні в Карпати, як так вже дуже прагнете відпочинку.

Через деякий час Анна Андріївна на мого чоловіка, а свого сина, оформила кредит і досить таки серйозний, і жодного разу не сплачувала за нього вчасно.

А приблизно через 2,5 роки після того, як ми з’їхали від них в орендоване житло, свекор називав нас з чоловіком халявщиками, бо жили в них стільки часу і нічого не платили.

Він не знав про борги свекрухи. Ми роз’їхалися, а потім почалася “буря” з чоловіком. Я вимагала, щоб свекруха повернула позичені гроші.

– Скільки нам ще чекати?

Та чоловік лише знизував плечима…

Іноді вона приходила в гості, і щоб я бачила, ложила на стіл п’ятсот гривень, або ж тисячку. Все це тільки тому, що Павло їй писав, щоб хоч щось повернула.

І таке життя тривало ще кілька років.

Додам тільки, що тим часом народилася дитина і нічого не допомогло. Навіть Златі на хрестини нічого не подарувала, в той час мої батьки прийшли до онучки з золотом.

А недавно сталося якесь чудо. Почала вона нас чуть не щонеділі в гості на дачу запрошувати. А ці зміни відбулись тому, що її дочка познайомилась з хлопцем і почала його приводити до мами. Таким чином моя свекруха хоче показати майбутньому зятю, що в нас чудова і дружня родина.

Павло поводиться біля мами, як ні в чому не бувало. А ось мене вона злить.

Він просто вдає, що нічого не сталося. Я дома йому все згадую, і після чергова “буря”.

– Поговори зі своєю мамою серйозно. Своїй дочці вона і те і се, а нам наше не може повернути. Я розумію, невістка не дочка і може почекати, але 10 років… це всі рамки перейшло.

Павло і тут немає що сказати.

– Ну, розумієш, і в Ірини скоро весілля буде. Мамі ж треба гроші…

Цікаво мені просто, чи в зятя з дочкою вона також всі весільні вимантить, чи це тільки син з невісткою на таке заслужили.

А що б ви робили на моєму місці?

Джерело