Моя невістка Олександра – дивовижна жінка у всіх сенсах цього слова. Вона має неймовірну стійкість духу і ніколи не здається перед труднощами життя.

Але зараз у невістки виникло багато проблем, через які вона та мій син опинилися у скрутній ситуації. Проблеми на роботі, борги, кредити, погані стосунки з іншими батьками — все це впало важким тягарем на них цього року.

Я дізналася про те, що невістка чекає дитину. Я не могла не радіти цій новині, проте чудово розуміла, що зараз через складну ситуацію в житті вона не може залишити цю дитину.

Звичайно, я завжди намагалася допомагати їм матеріально, але цього не вистачало, що вже говорити про виховання дитини. Коли я була в них у гостях, то вирішила прямо поговорити про це з Сашею.

— Я розумію, що для тебе це складний вибір. Але зрозумій сама, зараз зовсім не час.

— Тітко Людо, ви зовсім онуків не хочете? – обурено питала вона.

— Не в цьому річ, зрозумій! Хочу, дуже хочу. Але зараз у вас не буде можливості тягнути нікого, окрім себе.

Мій син весь цей час сидів разом з нами, але так і не промовив жодного слова за весь час розмови. Я знаю, що він був повністю зі мною згоден, проте не хотів суперечити дружині.

Протягом кількох днів я намагалася переконати невістку у необхідності зробити аборт. Я розповідала їй про можливі наслідки для її здоров’я та майбутнього всієї родини:

– Але треба пам’ятати, що поява дитини приносить не лише радість, а й фінансові витрати. Тому ви обоє повинні планувати свої ресурси та бути готовими до труднощів.

– Ні, припиніть мене відмовляти! Я хочу дитину і готова пройти через будь-які труднощі заради неї.

Мені тоді хотілося попросити, щоб вона і про мого сина подумала. Все ж таки в їх сім’ї працює тільки він, тому всі її бажання виконувати вмить не може.

Рік пролетів дуже швидко. Всі були на нервах і навіть не помітили того, що тепер у сім’ї з’явилася нова людина. У них народилася чудова дівчинка. Зізнаюся чесно, я була дуже рада і розділяла їхнє щастя, проте чудово розуміла, що буде далі.

Тепер ми всі опинилися у дуже непростій ситуації. Невістка та її чоловік не можуть дозволити собі утримувати дитину, як я їм і казала. Тільки тепер вона постійно зверталася до мене по допомогу.

– Посидьте, будь ласка, із Женею. Нам зараз так важко.

– Добре-добре, – завжди погоджувалась я й була не в змозі відмовитися.

Все ж таки це була моя рідна онука. Тільки мені здавалося зовсім несправедливим, що я не тільки проводжу час з дитиною, а й практично утримую її.

Зараз у них навіть із моєю допомогою все туго. Допомагаю як можу, але наші ресурси стають обмеженими. Я не знаю, як вирішувати цю проблему, але намагаюся щосили, навіть попри те, що це не моя дитина.

Однак ніколи не дорікала невістці та чоловікові в тому, що вони зробили такий вибір. Вони й самі чудово розуміли, що я мала рацію.

– Мамо, нам знову грошей не вистачає. А Женька ще й захворіла, треба купити ліки.

– Тримай, – я простягла йому гроші та вперше за весь час вирішила висловити своє невдоволення.

— Усе розумію, але скільки вже можна перекладати обов’язки? Чому б Саші не влаштується на роботу, а дитину почати в дитячий садок водити?

– Не думаю, що вона погодиться. Але не хвилюйся, ми в майбутньому, як встанемо на ноги, тобі обов’язково віддамо.

– Ще чого! — невдоволено гукнула я.

— Ще рідна мати допомагатиме синові, щоб він потім все віддав. Ми таки сім’я. Але я все одно прошу, поговори, будь ласка, із Сашею.

– Ти абсолютно права, мамо. Але вона справді хоче, як краще. Просто останнім часом їй важко думати про все це. Але ми впораємося, я тобі обіцяю!

Зрештою, ми всі визнали, що народжувати було не найкращим рішенням у житті невістки, але ми все одно повинні підтримувати її.

У цей момент вона потребує нашої любові та розуміння, а не нашої критики та засудження. Таким чином, ми можемо створити умови для того, щоб невістка змогла зберегти своє здоров’я, так і щастя малюка.

У всій цій ситуації мене тішило лише те, що Саша справді турбувалася про дитину. Сподіваюся, що зовсім скоро вона почне дивитися у бік того, щоб допомагати чоловікові, бо треба ж вибиратися зі злиднів. Та і я ж не вічна.

КІНЕЦЬ.