– Не дай Боже, нікому такої старості як у Марії! Залишилася бідолашна на старість сиротою при живих дітях, – співчутливо хитали головами люди, коли бачили, як літня Марія, спираючись на паличку, йшла з другого кінця села в магазин по один лише хліб, бо на більше у неї не вистачало грошей.

А Марія на пересуди людей не зважала, попри все вона любила своїх дітей і виправдовувала їх, що у них немає часу до неї приїхати, немає можливості їй допомогти, немає місця, щоб її до себе забрати.

Нещодавно Марія була у сина, зиму якось перезимувала, а потім сама попросила, щоб син її додому відвіз. Бачила старенька, що через неї у сина з дружиною непорозуміння, невістка її ніколи не любила, тому зараз не бажала теж бачити свекруху у своєму домі.

Внуки теж були не в захваті від того, що бабуся живе у них, тому що їй виділили окрему кімнату, яка мала бути їхньою, виходить, що бабуся їх потіснила. А ще, Марія одного разу почула, як внук скаржився невістці, що від бабусі погано пахне.

Що не кажіть, а в своїй хаті навіть стіни гріють, тому як лише виглянуло перше весняне сонечко, Марія попросила сина, щоб той відвіз її додому, в село. Син аж зрадів, в той же день прийшов з роботи раніше, і повіз маму додому. Обіцяв, що буде навідуватися до неї часто, та поки-що жодного разу не приїхав.

Поки Марія речі розкладала, почула вона розмову сина з донькою, він казав сестрі, що свою місію він виконав, і тепер її черга доглядати за мамою, на що та відповіла, що у неї багато роботи зараз, і їздити через день в село вона не збирається.

Пенсія у Марії мінімальна, і діти про це знали, проте своєї допомоги мамі вони не запропонували.

“Якось проживу. Он інші ж живуть на одну пенсію, значить, і я впораюся”, – заспокоювала себе літня жінка, перераховуючи неповних 3 тисячі гривень, які принесла їй поштарка. Бог добрий, і сусіди у неї хороші. Галина уже принесла 10 яєць і обіцяла ще пасочку на Великдень спекти.

Вона часто заходить до літньої сусідки, допомагає чим може. У Галини мама рано в засвіти пішла, тож вона ладна б все віддати аби лише її матуся була поруч – та не судилося.

Галина щиро в душі дивується дітям Марії – як так можна, мати маму на землі і не берегти її? Та в кожного своя правда і своя філософія життя.

Цінуймо наших батьків, поки ще маємо таку можливість, щоб потім не було занадто пізно.

Джерело