Із самого початку моя свекруха була проти нашого з Сергієм шлюбу, та такого я від неї не очікувала.

Мій чоловік із багатшої сім’ї, але я почала зустрічатися із ним далеко не через статки. В їх сім’ї був свій невеликий бізнес, трикімнатна квартира і автівка, в той час як ми із сім’єю жили в гуртожитку сімейного типу.

Саме тому моя свекруха, Марія Іванівна, вважала, що я зовсім не рівень її сину. Ми ж з Сергієм сильно любили один одного і намагалися переконати Марію Іванівну в протилежному.

На початку свекруха вважала, що в нас немає нічого серйозного. Думала, що Сергій пограється зі мною і кине. Та, на жаль, для неї, цього не сталося.

Коли ж ми повідомили Марії Іванівні, що плануємо одружитися то її злості не було меж. Я й не очікувала, що майбутня свекруха поїде до нас додому і влаштує цілу “бурю”.

Вона привела Сергія в гуртожиток і перед лицем моїх батьків тикала пальцем і вигукувала: “Ось дивись, дивись. Невже ти хочеш привести ось це все у наш дім?”

До цього випадку я думала, що буде шанс переконати маму коханого благословити наш шлюб, але потім зрозуміла, що нічого з цього не вийде.

Саме тому, ми таємно розписалися з Сергієм. Звісно це не було весілля, про яке мріє кожна дівчина, але набагато краще ніж нічого.

Почувши про цю звістку, Марія Іванівна сказала, що і ноги моєї не буде в їхньому домі. Та сталося все зовсім інакше. Я зрозуміла, що при надії, і їм прийшлося змиритися з тим, що я буду жити в їхній квартирі, а не в гуртожитку.

Через це була не одна “буря”, я думала, що свекруха з часом змириться, або хоча б те, що я чекаю дитину, зробить її добрішою, але ні. Свекруха зробила все, щоб всі дев’ять місяців перетворилася далеко не на рай.

Марія Іванівна давала робити мені багато справ у домі і головним її аргументом було те, що я живу в них в квартирі і не плачу за це, тож мушу чимось відробляти, та й до того ж на думку свекрухи цікавий стан це не недуга.

Ввесь час я чула історії від Марії Іванівни про те, як та при надії бігала як лань, і одразу ж після появи дітей на світ повернулася в попередню форму.

Як під час цікавого стану, так і після появи на світ доньки, я стикалася із різноманітними докорами від свекрухи. Було різне: чому дитя так багато плаче і навіть, чому це я не подарувала їм сина, спадкоємця. З того часу минуло майже два роки і ось знову знайоме відчуття в животику. Я дізналася, що я знову буду матір’ю.

Я поки відтягую той момент, що потрібно про це сказати свекрусі. Я просто не знаю, як вона на це зреагує… Річ в тім, що вона час від часу нам натякала, що друга дитина не на часі і щоб ми навіть не думали…

Джерело