Щастя буває різним.

Вони були молоді і безтурботні. Георгію 25, Лізі 20. Все життя попереду! У той літній день Георгій взяв у батька машину і вони поїхали вдвох на озеро. День тільки починався, а сонце вже припікало. У передчутті насолоди відпочинком і спілкуванням наодинці молоді люди жартували і раділи. Дорога летіла їм назустріч і це було щастя!

Георгій дивився на Лізу – вітер роздував її волосся, вона прикрила очі і безтурботність розлилася по її обличчю.

– Зроблю їй пропозицію, – думав він.

– Прямо сьогодні. І батькам вона подобається. І розумна, і красива. Навіть друзі заздрять …

На дорогу вибіг заєць. Він різко натиснув на гальма, машину занесло. Їх крутило довго, вдарило об стовп, викинуло на зустрічну …

Вона кричала від болю, а він цілував її ноги. За руки він Лізу тримати не міг, тому що їх не було. Георгій майже не постраждав. Він кидався то до коханої, то до машини, метався і не зовсім розумів, що робить. Хтось викликав швидку. Його в машину не пустили і він добирався своїм ходом до міста.

… Весь час, поки дозволяли лікарі, він знаходився поряд з Лізою. Час перестав існувати.

Удома він оголосив батькам, що одружується з Лізою. Мати почала плакати, а батько і брат відмовляти в один голос. Вони говорили, навіщо йому каліка, він зiпсує собі життя. Ще знайде молоду і здорову, а з цією дівчиною життя вже не складеться, буде шкодувати.

Георгій не вірив своїм очам і вухам. Тільки недавно вони шанували Лізу, називаючи мало не дочкою. А зараз поставили на ній хрест в одну мить.

Він зібрав речі і пішов до матері Лізи. Жінка мовчки впустила його в будинок. Горе їх об’єднувало. Георгій не просив вибачення у матері за Лізу, він просто сказав:

– Я люблю її і буду з нею до кінця днів. Я жодного разу не пошкодую про це, а вона буде найщасливішою на світі. Я все зроблю для неї. Мені ніхто більше не потрібен.

Катерина Олексіївна мовчки заплакала. Так вони і зажили втрьох. Ліза навчалася заново робити звичні речі. Їй у всьому допомагав чоловік. Так, вони розписалися майже відразу після виписки з лiкарні. Свою обручку Ліза повісила на мотузочку на шию.

… У ресторані голосно грала музика. Компанія відзначала 30 років з дня весілля. Це були Георгій і Ліза. Постарілі, посивілі, але щасливі. За столом сиділи їх п’ятеро дітей і семеро онуків.

КІНЕЦЬ.