– Я думала, ти заробляти поїхала, а ти заміж зібралася? – стала картати мене донька, коли зрозуміла, що я з Італії приїхала з пустими руками.

Я її розумію, вона розраховувала, що я привезу кругленьку суму, а натомість я нареченого привезла.

Не думала я, що в 57 років мені доведеться обирати між донькою і особистим щастям.

В цьому році на початку квітня я вперше приїхала додому, у відпустку. В Італії я недовго, всього три роки.

Нагальної потреби у мене їхати на заробітки не було, але чоловіка мого не стало, донька вийшла заміж і пішла жити до зятя, не дуже переймаючись мною, а я залишилася одна, і мені було дуже сумно.

Моя подруга вже давно стала заробітчанкою, і вона не раз мене до себе в Італію кликала, але я ніяк не наважувалася. А потім вирішила, що спробую хоча б заради того, щоб собі на старість заробити.

Подруга жартувала, що я ще заміж вийду, та я про таке навіть і не думала, куди мені, в мої 57 років? Хоча, всі навколо вважають, що я виглядаю значно молодшою за свій вік.

Коли моя донька почула, що я зібралася в Італію, вона відреагувала нейтрально, мовляв, я сама вирішую, як мені жити. А потім вона навіть зраділа, бо зрозуміла, що якщо я зароблятиму гроші, то і їй щось від мене перепаде.

Тож я поїхала, навіть не уявляючи, як це змінить моє життя.

Подруга відразу знайшла мені роботу, я доглядала одного літнього італійця. Робота, на диво, у мене виявилася доволі легкою, якщо можна так сказати – синьйор, якого я доглядала, ще сам справлявся з усіма справами, а в мої обов’язки входило лише прибирання і готування, а все решту синьйор сам робив.

За цю роботу я отримувала тисячу євро в місяць, і для мене це були шалені гроші. Я раділа, дякувала подрузі, що вона дала мені таку добру пораду.

До італійця, у якого я працювала, часто приходив його син, Андреа. Він був років на 10 старшим за мене.

Андреа з перших днів уважно до мене придивлявся, а потім став приділяти мені знаки уваги. А я не знала, як мені реагувати на це.

Подруга давно знала цю родину, і розповіла мені, що Андреа давно вдівець, дітей не має, тому може стати вигідним нареченим.

Я її слова серйозно не сприйняла, але у Андреа були доволі серйозні наміри щодо мене. Вже через пів року він зробив мені пропозицію, і забрав до себе, а для свого батька він знайшов іншу бадантку.

Так що, багато грошей заробити я не встигла. Зараз я ходжу на прибирання, бо на цілодобову фісу Андреа мене вже не відпускає.

Ми ще офіційно не одружені, але плануємо найближчим часом це зробити.

Доньці своїй я про це нічого не говорила, боялася її реакції.

Марина весь цей час думала, що я працюю, і розраховувала, що коли я повернуся додому, то привезу кругленьку суму. А коли вона побачила, що я приїхала практично з пустими руками, та ще й з нареченим, вона так сильно засмутилася, що перестала зі мною спілкуватися.

Донька мене картає, що я її не люблю, бо нічим її не забезпечила.

– Мамо, ти мені нічого не дала, коли я заміж виходила, я пішла в невістки з пустими руками, і зараз те ж саме – ти залишаєш мене без нічого, – сказала мені Марина.

Я спробувала виправдатися, що і сама не планувала цього, просто так склалося, але це викликало ще більшу хвилю гніву і обурення з її сторони.

Мені так прикро, що моя донька так на все відреагувала. Може, відписати їй свій будинок в селі, щоб вона не ображалася на мене? Адже якщо я вийду заміж за Андреа, то будинок мені стане не потрібним. Чи не поспішати?

Не знаю, як правильно вчинити в цій ситуації.

Джерело