То був вихідний день. Жінка пішла до подруги, а дітей не було вдома. Несподівано пролунав дзвінок у двері. Відкривши, я побачив незнайомого чоловіка, він почав з порогу: – Відпустіть Оксану, – заявив він мені,- вам повинно бути зрозуміло, що таких як ви не люблять. Тільки терплять. Вам уже 55. Він просив, щоб я залишив дружину. А ввечері прийшла щаслива Оксана.

Вихідні! Вранці жінка поїхала з подругами на шопінг. Як же я люблю такі дні – повні самоти. Син одружився і поїхав до Києва, дочка навчається в іншому місті на третьому курсі.

Я нікуди не поспішав, прокинувся, вмився, поснідав і займався своїми справами. Раптово подзвонили в двері, я відкрив – стояв чоловік.

– Оксана Петрівна тут проживає? Я не помилився?

– Не помилився! Але її немає вдома. У вас до неї якась справа?

– Справа у мене особиста до Вас. Я спеціально прийшов, коли її немає вдома (поки вона у бабусі) щоб з вами поговорити.

Так цікаво. Виявляється, вона у бабусі. Щось я таке не пригадую. Добре, поговоримо.

– Проходьте тоді, – усміхнувся я.

Запросив у кімнату і запропонував кави. Чоловік дивиться на мене зверхньо. Напевно, мій зовнішній вигляд не сподобався йому.

– Відпустіть Оксану,- заявив він мені,- вам повинно бути зрозуміло, що таких як ви не люблять. Тільки терплять. Почуття боргу і інше.

– Чому? – щиро дивуюсь я,- Чим це я вам не вгодив?

– Вам же уже 55 років, як і їй. А жінка в такому віці – самий сок, поряд з нею має бути вартий її чоловік.

– А ви я бачу вартий її. Вартий кого, перепрошую?

– Як це кого? Зрозуміло, що Оксану. Вродлива, розумна та й ще з блискучою кар’єрою.

Я стою і слухаю далі. Моя дружина не бухгалтер, а директор фірми ( як виявилось). З цим пов’язані її часті відрядження, після повернення з яких вона буквально з вокзалу дзвонить своєму “котику» і мчить до нього на крилах любові. Буває це, на жаль, рідко, але жити без нього вона просто не може.

І дуже сумує за ним і думає лише про нього. Але не може кинути сім’ю, оскільки постраждає її кар’єра. Я йому пообіцяв, що подумаю над пропозицією друга дружини і ввічливо випроводив з нашого дому.

Ми з дружиною знайомі ще з садочка, майже 40 років уже разом. З фінансами у нас все добре, є діти. Коли у мене були фінансові проблеми, вона утримувала нашу сім’ю, підтримувала і не давала впасти. Коли я важко хворів, вона переймалась і доглядала за мною. Коли були проблеми з особистим життям, вона зрозуміла.

Цілий день я чекав її. І от вона приїхала :

– Привіт, моя рідна! Як покупки?

Дружина зробила кілька примірок і показала нові сукні. Вона раділа, як дитина. Жінки люблять хизуватись перед своїми чоловіками. І це приносить їм неабияке задоволення.

Я обняв свою дружину і нічого їй не розповів. Цей чоловік не заслуговує того, щоб стати причиною сварки з нею. Нехай продовжує жити ілюзіями.

КІНЕЦЬ.