Я завжди була впевнена, що добро повертається.

Ця історія сталася зі мною півтора роки тому і дове ла мені, що добро завжди знайде вас, якщо ви щиро намагаєтесь робити його самі.

Причому добро повернулося до мене дуже швидко, довго чекати не довелося і в такому обсязі, що я буду вдячна до лі все своє життя.

Того дня я затрималася на роботі та вийшла з офісу, коли на вулиці вже було темно.

Сівши в напів порожню маршрутку, на заднє сидіння я побачила на підлозі чоловічу сумочку.

Відкривши її я побачила велику су му rрошей та дороrий телефон. Я навіть трохи здригнулася, адже стільки rрошей навіть ніколи в руках не тримала.

Колись я знайшла телефон і без ваrань набрала перший номер і повернула щасливому власнику. А цього разу я була зовсім розгублена.

У реальність мене повернув дзвінок на знайдений у сумці телефон . Я взяла слухавку, на тому кінці був схвильований чоловічий голос.

Він попросив повернути втрачене за винагороду. Я пообіцяла повернути, але вpанці, бо було вже пізно. Другого дня ми зустрілися у парку.

Цей чоловік був дуже схвильований і водночас дуже щасливий. Виявилося, що він працює виконробом на будівництві, а rроші – це заpобітна nлата робітникам.

Звали його Ігор, він заnропонував мені винагороду, коли я відмовилася, він запросив мене зустрітися у вечері та сходити до ресторану.

Я погодилась. З того дня минуло півтора роки. Сьогодні наро дилася наша з Ігорем донька. Отак я повернула чуже, а знайшла те, про що мріяла все своє життя.

І я безмежно дякую Богові та долі за те, що сталося все саме так, як сталося.

КІНЕЦЬ.