Проблеми у мене почалися, коли я познайомився із дівчиною. Вона любила гарне життя, яке я, звичайно ж, не міг їй забезпечити. Ні, вона не була дочкою багатих батьків, Валерія була зі звичайної родини, але чомусь вирішила, що всі хлопці повинні водити свою дівчину в ресторан, купувати дорогі подарунки та оберемки квітів.

З усіма цими подарунками Валерія викладала свої фотографії у всіх соціальних мережах. Таким чином, вона хотіла, щоб її подруги та колишні однокласниці їй заздрили.

Як Валерія мені зізналася, вона завжди комплексувала, що одягнена гірше за подруг, бо батьки заробляли небагато, а в родині ще окрім Лери було дві доньки.

Я її розумів і шкодував, намагався купувати їй те, що вона просила, але моєї зарплати (хоча заробляв на той час я пристойно), на все не вистачало.

Валерія ображалася, казала, що я її не люблю і тоді знайшов правильний вихід, як мені тоді здавалося, з цієї ситуації. Я взяв у банку перший кредит, а дівчині сказав, що одержав премію за виконаний у строк проект.

Гроші швидко зникли, а коли потрібно було їхати на відпочинок, я вирішив узяти кредuт уже на велику суму в іншому банку. Потім я взяв кредит уже на 5 тисяч доларів у ще одному банку, збираючись погасити його із зарплати, яку мені підвищили.

Розумію, що це було дуже дурним і ризикованим рішенням, але це мені зрозуміло зараз, коли я залишився без роботи, а борги та відсотки зростають у кожному банку.

Ще прикро, коли Лера дізналася про мої проблеми на роботі і те, що мене звільняють, сказала, що помилилася в мені, що я не можу забезпечити їй те життя, про яке вона мріє.

Зараз маю іншу дівчину, я відчайдушно шукаю нормальну роботу, також беру тимчасові заробітки. Оля, як не дивно, не вимагає того, що вимагала Валерія і тому мені подвійно прикро, що я витратив стільки грошей на негідну жінку.

Тимчасові підробітки дозволяють лише купити найнеобхідніше. Оля має свою квартиру, вона пропонує переїхати до неї, а свою квартиру здавати, тим самим заробляючи на виплату кредиту.

Не знаю, що й робити, боюся бути залежним від неї, адже поки що я заробляю дуже мало. Що робити, не знаю, ось і пишу цю сповідь, сподіваючись на тямущу пораду.

КІНЕЦЬ.