– Залиш чоловіка сестри, чуєш мене, – стала картати мене мама, прибігши рано-вранці до нас додому.

– Тихо, сина розбудиш, – кажу.

– Не син він тобі. Залиш і дитину, і чоловіка. Юля – твоя сестра. Не можна так! – наполягала мама.

То був ранок суботи. Сергій пішов на роботу, а Андрійко ще спав. Мама ж так поспішала, бо сестра попередила, що приїжджає в неділю і хоче повернути собі все, що їй належить.

Так, я зараз живу з чоловіком своєї сестри, а для їхнього сина я стала матір’ю. І не тому, що це я влізла в їхню родину, а тому, що два роки назад моя сестра від них відмовилася і втекла за кордон.

Мою молодшу сестру Юлю мама завжди любила більше, і ніколи цього не приховувала. Я була від першого шлюбу, а Юля народилася в маминому другому шлюбі, і відколи вона з’явилася, все стало крутитися навколо неї.

Юля завжди була “красуня”, і мама вважала, що у неї все в житті буде добре. А я повинна була вчитися і працювати за нас двох.

У 18 років сестра повідомила, що чекає дитину. Мама зробила їй шикарне весілля. Привела Юля чоловіка до нас додому. Сергій – хороший, відповідальний, тільки сестра це не дуже цінувала.

Коли їхньому сину було 3 роки, Юля заявила, що вона закохалася, і їде в Польщу до свого коханого. Я була ошелешена її вчинком, а от мама наша її підтримала, сказала, що вона варта того, аби жити з коханим чоловіком.

Сергій з дитиною залишився жити у нас, а сестра поїхала в пошуках щастя за кордон. Мама відразу сказала, що тепер я маю дбати про племінника. А коли Юля влаштується на новому місці, вона приїде по сина.

Відмовити мамі в цьому її проханні я не могла, тому відразу почала піклуватися про Андрійка, водила його в садок, проводила з ним багато часу.

На якийсь період Сергій теж зник з нашого життя. Я його розуміла, дружина від нього втекла, а він має жити в домі тещі – як для чоловіка не дуже весела перспектива.

Потім Сергій повернувся. Він сказав, що заробляв гроші і зняв окреме житло, тому хоче сина забрати. Андрійко став жити з татом, але я щодня до них приїжджала, і в підсумку ми тлі піклування про дитину, закохалися одне в одного і стали жити разом.

Ні мама, ні сестра не мали нічого проти, усіх влаштовував такий стан речей. Після того, як Сергій офіційно розлучився з Юлею, він зробив мені пропозицію, і я погодилася, бо закохалася в цього мужнього чоловіка по-справжньому.

Але ми не встигли розписатися, і тепер сценарій помінявся. У сестри не склалося з її новим коханням, вона повертається додому, про що повідомила маму. А та прибігла до нас, щоб встигнути повернути її улюбленій донечці чоловіка і сина.

Мама наполягає на тому, що я маю відмовитися від Сергія заради щастя сестри. Юля повертається додому, і хоче, щоб все було як раніше.

Я не здивована ні поведінкою мами, ні поведінкою сестри – вони обидві завжди думають лише про себе. Моя доля їх ніколи не цікавила, тому я вважаю, що сама маю постояти за себе і своє щастя.

Я чоловіка в сестри не забирала, Юля два роки тому зробила свій вибір, і тепер їй доведеться змиритися з наслідками.

А яка ваша думка? Як буде правильно вчинити в цій нашій непростій сімейній ситуації?

Джерело