Коли брат одружився, мама якраз перебралася до мене, допомагати з дітьми. Постало питання з житлом. Орендувати? А навіщо платити чужим людям, якщо можна попроситися до мами?

І ось вони живуть там уже три роки. Не сплачуючи ні копійки. Удвох в двокімнатній квартирі. Мама там навіть не з’являлася, щоб не бентежити дружину Юри, Наталю. Сама колись з бабусею жила, тому не бажала невістці такої ж участі.

Тимчасовий притулок швидко перестав сприйматися таким. Юра з Наталею поміняли замки, і з ентузіазмом розпочали ремонт.

– Не треба, я сама потім зроблю, – несміливо заперечила мама.

– Ми для себе! Ми б орендоване житло відремонтували – нам же жити! – посміхнулася у відповідь Наталія, трьома реченнями завоювавши симпатію і звання милої дівчини.

– А потім квартиру купимо, з’їдемо, все тобі залишиться, на добру пам’ять від нас, – додав Юра.

Вони пофарбували стелю, переклеїли шпалери і поміняли лінолеум. На тому ремонт і закінчився. Але мама і цьому була рада. Хоча і не бачила, як змінилася її квартира.

– Батьки кухонний гарнітур замовили, мама з розмірами наплутала. А на Вашу кухню підійде. Треба? Безкоштовно! Юра сам все збере. Красота буде! – подзвонила Наталя.

– І матеріал хороший, не фанера з тирсою, а добротне дерево. – Краса! Сучасність! Стиль! – вмовляла Юркова дружинонька.

– Добре. Якщо тобі так хочеться, – так в маминій квартирі з’явилася нова кухня. Крім кухні, вони прикупили передпокій, спальню, стільці на металевий ніжках.

Мамині меблі були відправлені ​​на смітник. Потім прийшла черга до сантехніки: унітаз, змішувачі, труби, лічильники.

Мама раділа, які ж Наталя з Юрою хороші! Навіть намагалася допомогти їм грошима, від яких вони гордо відмовилися, завівши стару пісню:

– Ми для себе робимо! І на орендовані все б в порядок привели. Нам же жити! Потім все тобі, на знак вдячності!

Балкон в маминій кімнаті був пересклений:

– У мене двоюрідний брат цим займається, знижку хорошу зробив, зовсім недорого вийшло. Зате який красивий балкон став! Ми не тільки для себе, але і для Вас стараємося! Не чужі ж люди! – захоплено щебетала Наталя.

Квартиру вони так і не купили. Бабуся занедужала, вони з мамою домовилися жити разом. Якраз мій молодший син вже трохи підріс. А якщо Наталя і Юра такі чудові, то було вирішено виділити їм бабусину квартиру. І не просто виділити, а офіційно передати у власність їх сім’ї.

Юру посвятили в прийдешні плани. З Наталкою обговорили переїзд: вони до бабусі в однокімнатну, бабуся до мами в двокімнатну. Зрозуміло, їм було розказано і про долю квартири, в яку вони поїдуть жити: дарча на Юру, далі нехай самі розбираються, хто буде власником.

Наталя ледь не плaкала. Вона дякувала мамі, за можливість пожити не сплачуючи оренду. Вона обіймала бабусю, обіцяючи не затягувати з правнуком або правнучкою. На такій радісній ноті всі стали збирати речі.

Перевалочний пункт був влаштований у мене вдома. Мама, бабуся і її речі чекали моменту, коли Юра з Наталею поїдуть в майже свою квартиру.

– Ми збираємо речі! Велике спасибі! Низький уклін! – як слід порозпинавшись, Наталя прокашлялася і почала мову про обставини, що змінилися:

– Раз у нас своя квартира, то ми дещо з собою заберемо. Юра сказав, що у бабусі все старе. Ви не проти?

Мама дала добро. Як вона подумала: ну, ліжко заберуть. Шафу. Стільці. На перший час.

– Ми з’їхали! – радісно сповістила Наталя через кілька днів.

Мама з бабусею викликали вантажну машину і рушили в дорогу. У квартирі не було нічого. Взагалі нічого. Ні меблів, ні штор, ні кухні, ні змішувачів. Навіть лінолеум в одній з кімнат було знято і вивезено. Мама подзвонила Юрі.

– Ти впевнена? – брат був вельми здивований. – Я на роботі був, речі збирали Наталя і її двоюрідний брат з товаришем. Ще не розпаковано нічого. Зараз подивлюся і назад відправлю. З Наталкою сам поговорю. Через чотири години до маминого під’їзду під’їхала газель.

Вивантаженням керував Юра з роздряпаним обличчям. Це Наталі не сподобалося, що її чоловік вирішив зробити повернення.

– Бабцю. А давай ти не будеш нічого переписувати? Нехай квартира на тобі так і залишиться, – попросив Юра, розчарований скнарістю дружини, допоміг зібрати меблі і поїхав на нове місце проживання.

Брат розлучився через чотири місяці після переїзду. Наталя його не пробачила за те, що вона просто так три роки горбатилася в квартирі свекрухи, купувала меблі, а її виселили в бабусину однокімнатну квартиру, ще й обманувши з офіційним оформленням власності. Так що розлучення і дівоче прізвище. «Мила дівчинка» виявилася зовсім і не милою.

Мені було б шкода Наталю, якби не одна обставина: вона вчиться на п’ятому курсі. І за весь час шлюбу не пропрацювала жодного дня. Так що все було куплено на гроші Юри.

Так їхня сім’я розпалася, не витримавши навіть на початках дрібних побутових проблем.

КІНЕЦЬ.