Коли мені було 16, мама з татом розлучились, однак я вже була доросла й пояснювати нічого не потрібно було.

Я десь в глибині душі розуміла, що таке може статись, оскільки батьки дуже часто сильно сварились.

У батька м’який, добрий характер, а у матері навпаки. Я взагалі не знаю як тато стільки років її витримував.

У мене стосунки були нормальні, проте не надто близькі. Однак мені все підходило. Після школи я пішла жити у гуртожиток, а мама залишилась у квартирі сама. Одним словом, я не пхалась у життя матері, а вона не пхалась у моє.

Згодом в неї з’явились стосунки з чоловіком. Я дізналась про це вже тоді, коли приїхала навідати маму на вихідні й в домі зустріла незнайомого мужика. Тоді вона мені все розповіла.

А що я могла сказати? Та нехай робить, що хоче. Лиш той Василь мені чомусь відразу не сподобався. Якщо попередній шлюб матері розпався через її дурний характер, то тут тепер я навіть не знаю у кого він паршивіший.

Той Василь також розлучений, мама розповідала, що його бідного жінка прогнала. А я й не дивуюсь! Мій батько на 20-річчя подарував шикарний подарунок — однокімнатну квартиру! Я йому за це дуже вдячна. Видно, що йому не байдуже на мене та моє майбутнє, він мене любить, навіть після розлучення з матір’ю.

А той Василь нічого немає, синові своєму малому навіть аліментів не платить, мовляв, бо колишня все на себе стратить. Класно придумав. А ще мама розповідала, що він ремонт сам зробив у квартирі, а його колишня взяла і прогнала його, так погано з ним вчинила.

Потім він жив у гуртожитку, а тепер зустрів мою маму з квартирою. Молодець, що ще сказати. Він в житті точно не пропаде!

Я вже одружена я маю сина, якому вже 4 рочки. З мамою час від часу бачусь, або вона приїжджає, або я. Однак я навідую її лише тоді, коли нема вдома Василя. Той не любить дітей та не може терпіти крику і плачу дитячого.

Оскільки Василь працює два через два, то я Ромчика інколи навіть на ночівлю залишаю в мами.

Та трапилась нещодавно така ситуація, після якої я більше ніколи не залишу свого сина на матір і її того Василя! Зателефонувала я до матері з проханням посидіти з Ромчиком два дні, доки ми з чоловіком не повернемось з весілля. Бо їхати потрібно в іншу область, а наш синочок ще замаленький для такої довгої дороги та й подія досить насичена.

Так склалось, що звільнились ми набагато швидше й вирушили в дорогу назад вже цього ж дня увечері. Проте я забула сказати своїй матері. Пізно увечері я приїхала забрати Ромчика від мами.

Увійшовши до квартири я побачила шокуючу картину: мій маленький син спить в коридорі на дитячому килимку. Однак в піжамі та на подушці. Побачивши це я жахнулася!

А далі дивлюся моя мама з Василем регочуть від програми на телевізорі.

⁃ Це взагалі нормально? — крикнула я до них.

⁃ А ти чого без дозволу заходиш до мене у квартиру? — сказав Василь.

⁃ Що? До тебе у квартиру? Від коли вона твоя, це по-перше, а по-друге, чому моя дитина спить в коридорі на килимку? — дуже обурливо говорила я.

⁃ Та тому, що цей малий шмаркач мені вже набрид! — заявив той.

Потім мама намагалась зм’якшити ситуацію, мовляв, Ромчик сам захотів там спати, однак я у це зовсім не вірю.

Я вирішила, що більше ніколи не залишу там свого сина. Однак це ще не все! Щоб той Василь не думав, що він має право на квартиру, я хочу забрати свою частку, а він нехай тепер думає, як буде жити!

А ви розсудіть чи правильно я вчиняю!

КІНЕЦЬ.