Вчора прочитала десь, що насувається на землю магнітна буря, ще й чотириденна. Трохи мені стало смішно, але знаючи характер своєї свекрухи, вирішила я цей “момент” перевірити на власному досвіді.

Живу я в невістках вже шістнадцять років. Виховуємо з чоловіком двох діток: сина та молодшу дочку.

З нами живе і свекор зі свекрухою. В Лесі Богданівни характер не дуже, але я з цією людиною вже жити навчилася.

Свекор, щоб поменше вислуховувати повчання і бурчання дружини, бере свій спінінг і йде ловити рибку, яку сам ввечері і чистить і смажить, бо було б галасу від свекрухи на все село.

Я працюю на себе, маю неподалік будинку в селі свою продуктову крамничку. Чоловік мій менеджер по продажах, діти школярі. Свекруха вже на пенсії, але іноді, коли потрібно, то мене за прилавком підміняє.

І ось власне, до тих магнітних бурь, які мали б ось-ось початися.

Леся Богданівна ще з понеділка мені нагадує, що треба прогенералити в будинку. Я все знаю і розумію, але то робота не дає, то погода псує.

До сьогодні свекруха натякала, але все було мирно.

А сьогодні я забігла додому на обід. Дивлюсь, Леся Богданівна вивісила на пліт свій килим з кімнати і тріпає. А щоб ви розуміли, в нас така погода, як і по всій Україні сьогодні: дощ, вітер, словом, собаку з хати не виженеш.

– Леся Богданівна, а що це ви надумали? Та завтра буде сонечко, ось я все й зроблю. До Великодня ще є час.

– Не чіпай мене краще! Чогось сьогодні в мене немає геть настрою. Боюсь, щоб не отримав від мене хтось даремно, ось і зганяю злість на килимах.

І тут я зрозуміла, що таки ці магнітні бурі, ну на мою свекруху, так точно діюсь.

Я лиш одного боюсь, що два дні “легкі”, а ось наступні два з попередженням про “червоний рівень”.

Певне, в ті дні підуть в рух не лише килими.

А як у вас з тими магнітними бурями? Відчуваєте щось по собі, чи по своїх рідних?

Джерело