Кілька днів тому син привів познайомити зі мною мою майбутню невістку. Я всю вечерю придивлялася до дівчини, розпитувала. Висновки невтішні, чесно кажу. Я не думаю, що моєму Тарасу потрібна така дружина, яка працює в компанії свого колишнього, вона його підлегла. Я різного на дивилася в житті, і підвохи на нюх чую. А от син у мене ще наївний. І ще у неї недолік, як на мене – вагомий: дитина від першого шлюбу
Кілька днів тому син привів познайомити зі мною мою майбутню невістку. Я всю вечерю придивлялася до дівчини, розпитувала про те, що мене цікавило.
Висновки невтішні, чесно кажу. Я не думаю, що моєму Тарасу потрібна така дружина, яка працює в компанії свого колишнього, вона його підлегла. Я різного на дивилася в житті, і підвохи на нюх чую.
А от син у мене ще наївний. Розповім трохи про себе і всю цю ситуацію детальніше.
У мене в родині головним завжди був батько, я звикла, що в нашому будинку все було чітко і за графіком, ми мали своєрідний порядок і дисципліну.
Потім я зустріла свого майбутнього чоловіка. Кохану людину я вибирала собі на все життя, без права на помилку. І в Романові я не помилилася. У сімейному житті ми з ним зійшлися якщо не у всьому, майже у всьому. Він чесно заробляв гроші на нашу родину, поважав мене, допомагав і дуже цінував.
Ми з чоловіком виростили двох чудових дітей і дали їм все, що було в наших силах. Я, хоч і була домогосподаркою, але ніколи не поринала у домашні турботи з головою. Я все життя цікавлюсь мистецтвом, новинами, політикою. І своїх дітей ми також намагалися виростити різносторонніми.
Дочка після закінчення університету спочатку поїхала працювати в столицю, потім – у Францію, та там і залишилася. Я добре знаю свого зятя і рада за них обох, була там в гостях кілька разів – дочка оплачувала дорогу в обидві сторони.
А ось син великими досягненнями поки що не порадував, але я все одно дуже його люблю – це ж моя дитина. Можливо, це тому, що він молодший і у нього ще все попереду.
А тепер до суті моєї розповіді. Тарас недавно вирішив одружитися. І все б нічого, я днями познайомилася з майбутньою, так би мовити, невісткою. Дівчина хороша. Розумна наче, спортивна. Прийшла доглянута, вдягнута зі смаком.
Я всю вечерю придивлялася до дівчини, розпитувала про те, що мене цікавило. Висновки невтішні, чесно кажу. Я не думаю, що моєму Тарасу потрібна така дружина. Я різного на дивилася в житті, і підвохи на нюх чую.
Перший мінус Юлі – у неї залишилася дитина від першого шлюбу. Маленький син, три роки. Ви думаєте, що я просто буркотлива бабусенція і не хочу щастя своєму синові? Зовсім ні. Просто Юля ще й працює в компанії свого колишнього, вона його підлегла.
Юля виходила заміж ще зовсім молодою і зовсім нічого не розуміла. Її влаштував до себе на роботу чоловік, на його підприємстві вона працює й досі. Зараз вона нормально заробляє, у фінансовому плані у неї все добре, але лише завдяки йому. І це змушує мене замислитись.
Її перший чоловік швидко почав скакати у гречку, тому вони й розлучилися. Водночас свого сина свого він любив і любить його досі. Тому під час розлучення вони з дружиною уклали договір.
А саме: Юля з дитиною залишаються у новенькій двоповерховій квартирі у гарному районі міста. Вона продовжує працювати на його фірмі, а він не платить аліментів. Але час від часу надсилає гроші на подарунки синові чи якісь потрібні речі. За моїми підрахунками, гроші не маленькі. Ось такі справи.
Тому я і впевнена, що це не варіант. Тарас поки великих грошей не заробляє, у фінансовому плані він Юлиному колишньому не конкурент. У Тараса є офіційна робота, зарплата вища за середню, але на цьому все. Змагатися з колишнім нареченої він не може поки що ніяк.
А я, як жінка, добре знаю, що це таке, коли є з чим порівнювати. Можливо зараз Юля і любить мого Тараса. Нехай це навіть триватиме якийсь час. Але, зрештою, вона все одно вибере надійність і сите життя. Можливо, навіть повернеться до колишнього, Тим більше, що він, як я зрозуміла, зовсім не проти.
Жінка, яка працює на свого колишнього, яка щодня з ним бачиться, яка має з ним спільну дитину просто не зможе інакше. Раніше вона могла дозволити собі багато. А тепер у неї звичайне життя, та ще й з дитиною, яка може взагалі ніколи не називатиме мого сина татом. Я вже мовчу про подорожі, подарунки та інші блага багатого життя.
Розумієте тепер природу моїх хвилювань? Ні до чого хорошого цей шлюб не приведе, чує моя материнська душа. І я дуже хочу відмовити Тараса від такого кроку, від стосунків з цією дівчиною взагалі.
От тільки як це зробити, аби не зіпсувати взаємини з сином? Я наче і мудра жінка з досвідом, але тут така ситуація делікатна, що потрібен дуже тонкий підхід.
І мій коханий чоловік уже не небесах – не можу з ним порадитися і прийняти вірне рішення. Тому й прошу поради у вас, дорогі читачі сайту.
Буду вдячна за будь-які думки і бачення ситуації!