Кілька місяців тому ми розлучилися з чоловіком. Сталося все це через його зраду, до якої я морально не була готова.

Щоправда, він визнав свою провину і під час розлучення намагався максимально мені догодити. Мені та нашому тринадцятирічному синові Ромі він залишив будинок, машину і пообіцяв виплачувати аліменти. Навіть вище за тих, які збиралися присудити за законом.

Я до цього з особливим трепетом не ставилася. Ще б, звичайно, він повинен просто вимолювати моє прощення. Хоча парою ми вже ніколи не були б. Але все ж таки, на моїх плечах залишалося виховання сина – підлітка. А він запалював би з молодою коханкою, до якої він, власне, переїхав.

Проте через кілька місяців після того, як я отримала свідоцтво про розірвання шлюбу, я почала відчувати, що мене ця ситуація відпускає. Я почала більше бачитися з подругами, з головою пішла в роботу та виховання сина.

Та й взагалі, мені всього сорок три роки, що я собі, гідну заміну не знайду, якщо захочу? Але я навіть не уявляла, які проблеми чекали на мене попереду.

Справа в тому, що наш син Рома дуже близько до серця прийняв розлучення батьків. Воно і зрозуміло, у хлопця перехідний вік, все сприймається досить гостро. Але я, як могла, розташовувала його до себе і заспокоювала.

Навіть пересилила себе в той момент, коли Рома висловив бажання частіше бачитися з батьком. Ми зрештою домовилися, щоб колишній чоловік забирав його на вихідні, а у будні син проводив час зі мною.

Я, звичайно, розуміла, що Рома в ці вихідні жив би зі своїм татом і його новою подружкою. До колишнього чоловіка у мене питань не було, він назавжди залишиться батьком своєї дитини. Але той факт, що мій син спілкуватиметься з жінкою, через яку все це і сталося, мене пригнічував. Проте я не стала вставляти палиці в колеса.

Через кілька тижнів такого оновленого графіка для нашої родини Рома повернувся з вихідних у тата вкрай задумливий. Я спостерігала за ним мовчки, але рано чи пізно вирішила запитати, що ж його так турбує.

– Мам, нам треба серйозно поговорити, – почав він.

Я, звичайно ж, злякалася від цієї його фрази. Але чомусь мені на думку закралася думка про те, що там, можливо, щось хороше. А раптом колишній чоловік уже розлучився з цією новою панночкою і хоче попроситись назад? Та й нехай принижується, я все одно вже назад нікого не прийняла б. Але те, що насправді заявив син, просто вибило в мене грунт з-під ніг.

– Мамо, коротше, я хотів би жити з батьком. На даний момент мені це потрібніше. З татом я переговорив, він не проти. Христина теж, – видав він.

– По-перше, навіть не смій вимовляти її ім’я в моїй присутності, – тремтячим голосом відповіла я.

Потім я почала розпитувати сина, на честь чого він прийняв таке рішення. Рома пояснив, що він таки молодий чоловік, і участь батька в його житті йому зараз потрібніша, ніж моя. Я категорично не розуміла, що зробила не так.

– Ромочка, ну як же так? Де я повернула не туди у твоєму вихованні? Що, ти ось так кидаєш рідний дім і йдеш жити з батьком, який зрадив нас? Та ще й з цією його коханкою? – не витримала я і перейшла на особистості.

– Мамо, я тримався до останнього, але ти сама почала. Не треба тільки зараз на мене всіх собак спускати. Це не я винен у розлученні. Ви, дорослі, так розсудили. А мені тепер розгрібати наслідки. Я тебе люблю і від тебе не відмовляюсь. Але зараз хочу пожити із батьком. Хоча б тимчасово, – відповів син.

– Ну, дивись, роби, що хочеш. Тільки коли ти приповзеш назад, не факт, що я захочу тебе прийняти! – заявила я. Так, це було жорстко, але все це наговорила я зі зла. Усі наступні дні проридала.

Отак я залишилася без чоловіка, а потім ще й без сина. Днями Рома переїхав до батька. Подруги заспокоюють мене, переконують, що тато синові точно не зашкодить. А я нарешті зможу повністю зайнятися собою та зосередитись на особистому житті.

Тільки мені щось від цієї перспективи не легше. Робитиму все можливе, щоб син повернувся додому. І, звичайно ж, тієї ж миті, як він погодиться, прийму його назад.

КІНЕЦЬ.