Насправді це безглузда ситуація, яку навіть у страшному сні важко уявити. Мій другий чоловік, Андрій, чудова людина. Ми з ним разом живемо вже п’ять років і в нас встигла з’явитися донька, від якої він божеволіє в гарному сенсі цього слова, адже це його перша дитина. А ось у мене – друга. І шлюб з Андрієм теж другий.

Мені було двадцять років, коли я зустріла Тимофія. Він гарно залицявся, дарував квіти, знайомив із друзями, водив у кафе і влаштовував неймовірні по красі та романтиці побачення: то на дахах висоток, то на набережній, то в парку під час золотого листопада.

Звичайно, коли він зробив мені пропозицію, я сказала йому так. Але після появи сина все змінилося.

Закохана дурненька, я прощала йому все: егоїзм, ревнощі, нахабство. Він гуляв із друзями, а я няньчилась з нашим сином, він розважався, а я лежала з Ванею в лікарні, він витрачав гроші на клуби та дівчаток, а я на останні гроші купувала харчування синові.

Одного разу, Вані тоді було вже п’ять років, мені зателефонували з дитячого садка і сказали, що він впав із гойдалки та сильно вдарився.

Я почала дзвонити Тимофію, щоб разом з ним поїхати до дитячого садка. Він відповів, але по голосу я зрозуміла, що чоловік нетверезий. Я викликала таксі.

Поки дісталася садка, Ваню вже відвезли до дитячої травматології, а мене не попередили. Я думала, що збожеволію. Примчала до лікарні, але там ніхто нічого не знав.

І тільки Андрій Сергійович, дитячий хірург, спокійно допоміг мені знайти сина та заспокоїв, пояснивши, що з ним усе гаразд. Так я зустріла свого другого чоловіка.

У лікарні ми з Ванею провели три дні, і Тимофій жодного разу нас не відвідав. Думаю, він взагалі не помітив нашої відсутності. Зрозуміло, я не стала повертатися до нього, і як тільки нас із сином виписали, подала на розлучення. Тимофій, дізнавшись про це, влаштував справжній концерт, кричав на мене та погрожував відібрати сина.

Навіть після розлучення він не давав мені спокою і коли, якось, прийшов і побачив у мене Андрія, накинувся на нього з кулаками. Впоратися з Андрієм він не зміг і, добре отримавши від нього, надовго забув до нас дорогу. А приблизно рік тому вперше за кілька років зателефонував та попросив про зустріч.

Я відмовила і нічого не стала приховувати від Андрія. Тимофій зробив ще кілька спроб поговорити зі мною, тиснув на те, що в нас з ним син, а потім відстав. Я зраділа і заспокоїлася. І раптом днями він знову з’явився до нас додому, тільки в ролі нареченого молодшої сестри Андрія.

Зрозуміло, що він мовчати не став, замість знайомства вийшов скандал. Чоловіки знову побилися, Ніна розплакалася, батьки засмутилися, а я була в такому шоці, що навіть не могла захищатися. Це зробив за мене Андрій, поставивши всіх на місце.

Та тільки винною в очах Ніни та свекрухи все одно залишилася я. І весілля скасовувати ніхто не став, Тимофій зумів їм сподобатися. Але я йому зовсім не вірю і тепер щодня чекаю якоїсь підлості.

Звичайно, він усе це робить не для того, щоб повернути мене чи сина, та це й неможливо, минуло дуже багато часу, та я нічого не забула. Але не можу зрозуміти, навіщо йому треба лізти до нашої родини? Чого він хоче досягти?

Ніну він не кохає, це точно. Можливо, Тимофій сподівається на гроші та протекції майбутнього тестя, відомого у своїх колах підприємця. Але довго приховувати свій характер він не зможе, а в те, що такі люди змінюються з часом, я не вірю.

Загалом, сім’я готується до весільних урочистостей, всі раді та щасливі, і тільки ми з Андрієм брати участь у цьому не хочемо. Він спробував поговорити із сестрою, але вона не стала його слухати. Сказала, що всі мають право на помилку, і це Тимофій помилився зі мною, а не я з нею.

Ну що ж, побачимо. Хоча я впевнена, що нічого хорошого з цього не вийде. І мені дуже шкода, що Ніна наважилася повторити мою помилку.

Тільки з нею все може бути ще гірше, бо вона навряд чи зустріне свого “Андрія”, і буде змушена терпіти знущання чоловіка, якого зараз так кохає.

КІНЕЦЬ.